Коментарі

Сторінки:  <попередня  1  2  3  ...  91  92  93  94  наступна>
01.03.2019 10:31 Олена пише в статті "Маруся Чурай":
27.02.2019 р. була на виставі «Маруся Чурай» за твором Ліни Костенко. Сказати що вистава була хороша, це не сказати нічого. Слів бракує щоб описати моє враження після побаченого і почутого.
Я занурилась у колишнє сільське життя людей, з його звичаями, обрядами, любов’ю до землі, праці. Як зачаровує український танець і мелодійно звучить українська пісня, яка ніжна колискова. Чого так бракує у сучасній культурі. Хотілося в тому часі і лишитися, попри те, що там тривала війна. Але й у нас триває війна і які актуальні слова Ліни Костенко про війну, і тепер…
Щодо гри Н. Ніколаєвої (Годунок), мені здається, що ніхто, краще за неї, вже не зіграє роль Марусі Чурай. Влучила прямісінько в душу глядача. Хочеться повернутися до твору письменниці і жадібно вчитуватись в кожен рядок цього твору. Як я радію за наших школярів, що вони мають можливість побачити і відчути ту біль та страждання, яку відчувала Маруся Чурай, від нерозділеного кохання. Артистка, Н. Ніколаєва, приклала максимум зусиль, щоб донести це до глядача і я повірила кожному її погляду, слову, руху, співу. Після вистави мені і моїй хрещениці пощастило зустріти Ніну біля гримерки і особисто привітати з неперевершеною грою. Те, що я побачила мене вразило ще більше. Вона була ще в образі, на щоках виблискували сльози, всю цю біль та страждання яку зіграла на сцені, Ніна пропустила через себе. Після чого я довго думала… Яка ж це складна професія і скільки йде здоров’я, наполегливої праці щоб передати потрібну емоцію глядачу.
Гра Станіслава Лозовського, була також неперевершеною. Я відчула тяжкий вибір між матір’ю, яка дала життя і яка надіється на одного нього, та коханою, яка окрилила та наповнила серце любов’ю. Ви стали моїм улюбленцем ще з вистави «Марія Тюдор», яку я не можу забути досі. Цікаво, чи побачимо ми її ще?
Єдине, що мене засмутило у виставі «Маруся Чурай», я так чекала, щоб як грім серед ясного неба, у чоловічому виконанні все таки прозвучала пісня «Засвіт встали козаченьки»!!!
А ще в мне є велике бажання, щоб сама Ліна Костенко була глядачем цієї великої постановки. А можливо Вона вже бачила..? Якби ж так, то я б ще більше гордилася та раділа за наших Рівненських акторів і за наш театр. Які ви всі молодці, які творчі, працьовиті й талановиті, такі прості і щирі!!! Як ви любите наше рідне місто і возвеличуєте його!!!
Гучних вам оплесків і низесенький уклін!!!
Така глибока, душевна, сильна вистава! Дякую акторам за їхню пронизливу гру...І щеміло серце під час вистави, і текла сльоза. І посміялися, і помріяли. І Богу подякували за все, що є. Дякую вам, театрали, за "Дорогу Памелу".
12.03.2019 17:11 Тетяна пише в статті "Клітка ":
Виставу "Клітку" переглянули усім колективом напередодні 8 Березня. Враження отримали колосальне. Вистава потужна. Надзвичайно сильне враження справляють відверті сюжети, подібні, як у реальному житті. Хочеш вирватися із клітки, але вагаєшся, бо не завжди знаєш, що чекає тебе попереду.
Дякую акторам за їх гарну гру і пронизливий сюжет, бажаємо усім Вам творчих успіхів та широкої вдячної аудиторії шанувальників
Чули про цю виставу-з нетерпінням хочемо подивитись....
14.03.2019 22:49 Інна пише в статті "Войцек":
Вперше за все життя мені сподобалась гра акторів. Я вражена і глибиною змісту драми, і музичним та світловим супроводом, і акторами. Хто хоче легкості, тут її не отримає. Тут треба думати.
16.03.2019 23:10 Оксана пише в статті "Моя професія - синьйор з вищого світу":
А мені все сподобалося:гра акторів-супер,адже комедію зіграти не так-то легко...Легка,смішна,дуже позитивна....
Час пролетів швидко,нудних моментів для мене не існувало.....Я в який раз кажу Вам:-браво!!
19.03.2019 10:29 Валентина пише в статті "Клітка ":
Відвідала театр 15.03.Я людина хвора і самотня, тому для мене похід в театр - спрвжнє свято.Багато кому театру вистачає у житті.Я ж дуже щаслива від того, що такий гігант творчої та інтелектуальної потужності є у нашому невеликому місті.Мала сцена просто вражає.Нарешті повіяло сучасністю та сміливістю. "Клітка" - просто шедевр. Троє акторів (всі безперечно заслуговують "браво!") щиро та емоційно передають драматизм і комедійність постановки.Дуже креативно виглядають елементи костюмів. Дякую всій команді талановитих людей своєї справи. Творчого натхнення та нових ідей!!!
19.03.2019 13:05 Roman пише в статті "Клітка ":
12 квітня у Рівненському музично-драматичному театрі вистава "Собаче серце". Який театр(склад акторів) буде здійснювати постановку? Вибачте що не по темі. Дякую!
20.03.2019 11:19 Я так думаю пише в статті "Клітка ":
Романе, це вистава не нашого театру. Тому інформації детальної і нема. Але все, що цікавить, ви віднайдете ось тут: https://concert.ua/uk/event/sobache-serce-rovno. Приємного перегляду
22.03.2019 19:42 Анч пише в статті "Старий Ford Escort темно-синій ":
Скажіть, будь ласка, дана вистава на великій чи малій сцені. Онлайн квитки як для малої, а в касі , друзів попросила купити квитки , сказали, що буде на великій...
25.03.2019 07:48 Катерина пише в статті "Біла ворона":
Неймовірні емоції не полишають мене після відвідин театру і даної вистави. Божественна гра оркестру, щира подяка деригенту. Жива музика це родзинка вистави. Соло на гітарі " Жюльєна" у кінці вистави, це те чого так чекала протягом всієї вистави. Це було феєрично.
Неймовірний образ війни, грим, костюм і спів актриси дуже гармонійний, особисто мені запам'ятався найбільше.
Окремі арії менестреля у виконанні Бобрика, особливо на початку другого акту, залишили неймовірні емоції і відчуття, що ти дійсно потрапив на РОК-ОПЕРУ.
Дякую всім працівникам мельпомени, ви найкращі.
25.03.2019 14:39 Чернина Виктория пише в статті "У Рівненському облмуздрамтеатрі благодійна вистава (ВІДЕО)":
Неля Михайловна мы с Вами,держитесь.
27.03.2019 16:35 Я так думаю пише в статті "Старий Ford Escort темно-синій ":
Мала
Сергій Бондарук 1979 року народження! Невже сорокарічного, досвідченого, "відомого усім" далеко не лише за "Господинею заїзду" актора все ще слід вважати занадто молодим?
31.03.2019 01:19 Іринка Білотіл пише в статті "Дорога Памела, або Скарб на звалищі":
А доки ви спите і вам сняться кандидати в Президенти, я скажу два слова про наш театр та ще одну відвідану виставу. "Дорога Памела, або скарб на звалищі". Це той момент, коли відкриваються куліси і ти... закохуєшся! Сьогодні я, стоячи, аплодую декораторам, художникам-оформлювачам, світловикам, усім, хто створив картинку на сцені. Це ІДЕАЛЬНО! Актори, до вас претензій немає
ЦЕ ж добре. Молодим можна бути і в 70.А лапки заберіть.
31.03.2019 18:56 Евгений Васильев пише в статті "Старий Ford Escort темно-синій ":
Сьогодні пощастило відвідати здачу вистави "Старий форд ескорт темно-синій" та її обговорення. Це щось неймовірне! Нічого подібного в нашому театрі ще не було! Браво режисеру Юрій Паскар за вдалий експеримент з постепічною драмою сучасного німецького автора і акторам Андрій Куделя, Олег Ягелюк, David Steblyuk, Ксенія Муріна, які з величезною самовіддачею, зашкалом емоцій та абсолютною довірою до божевільного режисерського задуму втілили твір Дірка Лауке на сцені. Браво сценографу Анна Пілюгіна і пластіографу Alexandr Viyuk! І великий респект Володимиру Петріву за розширення театральної палітри і виважену репертуарну політику. Не пропустіть, дорогі рівняни, прем'єрні вистави 3, 5 та 19 квітня. Мала сцена, Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр.
01.04.2019 01:40 Аліна пише в статті "Дорога Памела, або Скарб на звалищі":
Другий день під враженнями глибокими від вистави. Не можу зрозуміти, що сталося. Перетряслась уся душа. Знову піду на цю виставу. Дуже давно у театрі не була. Актори нашого театру геніальні. Надзвичайна робота всіх акторів і особливо...глибокий уклін. Можно уявити собі після такого напруження на сцені, скільки потрібно відходити від вистави. Я так думаю, що цю виставу мав би побачити світ. Саме у виконанні наших акторів.Так пронизливо зіграли. Люди довго аплодували стоячи, а коли вистава закінчилась, всі переглядатись почали, чи справді вона завершилась, чи це якійсь знов акторський трюк, як зі світлом і все продовжиться. Як грали ніби своє життя, свої відчуття. Я знаю, що сльози наших акторів справжні. Неперевершена акторська майстерність. Біля мене сиділа літня жінка і підтерала очі з-під окулярів. Час від часу всхлипування у залі чутні були. А голос Наталі Боярської, її харизма?Відкрила для себе молодих акторів. Дивитись-не надивитись.
04.04.2019 18:54 Nataliya Lushnikova пише в статті "Старий Ford Escort темно-синій ":
Неокласичні інтер'єри нашого театру точно ще такого не бачили. Це те, що тримає твою увагу від початку і до фіналу, після чого ти слухатимеш AC/DC навіть якщо ніколи не слухала/слухав до того. Просто дякую! І вітання Юрій Паскар із прем'єрою!
06.04.2019 12:32 Віктор Яремчук пише в статті "Старий Ford Escort темно-синій ":
От і промчала швидко доба з хвостиком мимо лінивої дупи Генріка… Але нікуди не промчали і не зникли враження, спогади і драйвові емоції, які на антикварній тарілочці з темно-синім ескортом піднесли нам Юрій Паскар, Андрій Куделя, Олег Ягелюк, David Steblyuk, Ксенія Муріна та всі-всі-всі, хто створював це дійство…..
Першу третину вистави я відчував себе десь між пунктом прийому склотари радянського розливу і рівненським рок-кафе «Ельдорадо» зразка 2010-х, причому дзвін склотари чувся набагато голосніше, аніж гітарні рифи і захриплий до синяви бомонд рівненського рок-дна. Але то були просто клапті сміття, якими гостро соціальний Дірк Лауке щедро засіяв п’єсу і мізки глядачів, а от потім… потім я зрозумів у повній мірі, як то робити із підпарканної руколи цукерку та інший глядацький кайф! (у фейсбуці є символ естетичної насолоди?) Далі у виставі відбулося все, а все, чого не було, обросте легендами і ще раз відбудеться))). Але, крім захопливих дифірамбів на адресу всіх героїв малої сцени хочеться сказати і ще щось по суті. Отже: Давид-Пауль – гарний артист драми з не дуже гарною (за п’єсою) роллю, яку він прикрасив як міг своєю присутністю, ще раз довівши що петеушники всіх країн «зімой і лєтом аднім цвєтом». Одразу видно, що самого Дірка Лауке німецькі петеушники люб’язністю не жалували і як тільки він зміг написати щось у відповідь, то перетворив їх розчерком клавіатури у неприглядну боязку сіру масу, а нашому рівненчанину довелося викручувати цю ганчірку і витискати з неї характер. Андрій Іванович Шорзе…. – ікона стилю, заслужений ідол театру драми України та чоловіче втілення самої Мельпомени; що тут скажеш – в руках, ногах і на язиці Майстра мокре яскраво горить, ліниве активно працює, а мертве встає і підстрибуючи йде завзято аплодувати))) Він грав як хотів і був схожий на співочий фонтан-гейзер десь у Вудстоку чи на кулуарній тусовці раритетних рокерів. А от Боксер-Олег – був саме той, саме там, і тут, і зараз одночасно, - він прожив на сцені ціле життя, стиснувши його в кулаці до тривалості вистави. І мова його була органічна, і горілка його була органічна, і сам він був органічний як стиглий соковитий городній помідор, вирощений дбайливими руками бабусі-режисера. Спостерігаючи за звивистим ходом п’єси і за Муріною Карін О., я згадував слова БГ: «у каждой женщіни должна бить змея… ето больше чем ты, ето больше, чем я». Завдання - жалити тигра-Шорзе кожен раз, коли він перетинав подвійну суцільну смугу колишньої, - вона виконала блискуче-зміюче, а от стати більшою, ніж ейсі-дісі і випивка не змогла, а то б і п’єса не відбулася, як задумано (знову ж таки питання до автора, який виписав Карін занадто хрестоматійною і трохи зім’ято-неясною у другій половині). Режисер додав її образу виразності, плавності і рельєфності у порівнянні із п’єсою, а жінка-змія Оксани-Карін наповнила це необхідним холодним злим спокоєм у поєднанні з граційною і водночас вагомою сексуальністю. Ну, а що ж режисер Юрій Тимофійович і його закулісні апостоли, світлі імена яких сповна перераховані у програмці? Вони взяли добротно понівечений Дірком Лауке голий андроїд п’єси і трансформували його у мегакруту гіперактивну турбооболонку вистави з гордими захоплюючими криками бравоюай і прекрасним іронічним інтерактивним інтерфейсом, де актори ходять у зал взяти квіти і серця глядачів прямо туди, у дійство, у вихор подій, де можна пожартувати один з одним прямо на сцені з приводу забутого тексту чи всує згадати режисера під час добре запланованої імпровізації, де кров всередині і назовні закипає під гарячим подихом весни і старого доброго AC/DC!…
Сторінки:  <попередня  1  2  3  ...  91  92  93  94  наступна>