Браво!
Дякуємо!
Хотіла щось написати... Забракло слів.
Це точно "культурний шок, в хорошому розумінні цього слова".
Натхнення всім!

Дякуємо за приємний вечір,вистава "Дорога Памела,або Скарб на звалищі"－це вистава на якій глядачі і сміються від захвату, і задумуються над реаліями світу та правдою життя. Атмосфера,яка панувала на сцені,була щира, неповторна і магічна.Гра акторів як завжди талановита та бездоганна,Ви нею просто доторкаєтесь до глибини душі.....Але не всі, так звані театрали, в захваті слідкують за сюжетом, вони слідкують за своім телефоном. Шановні,якщо Ви так переймаєтесь своім гаджетом,Вам можливо ліпше ходити у кіно? Телефоні дзвінки чути на кожній виставі,но сьогодні це був "фурор",дзвеніло у всіх куточках зали. Давайте поважати акторів на сцені,а якщо Вам не цікаво і Ви чекаєте на важливий дзвінок,зробіть приємне всім, дайте насолодитись Вашою відсутністю разом з Вашим гаджетом,і всім нам отримати задоволення від тиші в залі та чаруючого сюжету на сцені. Вибач ім неввічливим та неотесаним, наш дорогий ТЕАТР...

Переглянула виставу.....знаєте,от є такі вистави,після яких кожного дня хотілося б ходити в театр,насичуватися енергією,позитивом....а є такі,які відбивають це бажання на певний період."Маруся Чурай"-,відбила,відштовхнула.І ніби все гарно,і ніби правильно,але от в душі порожньо.Можливо занадто однотонно по емоціях(лише сльози,розпач,біль),а от якоїсь романтичної теплої ноти не було. Дякую...успіхів та творчих звершень!

Вистава-супер,браво акторам,рівненські актори-безперечно найкращі!!!

27.02.2019 р. була на виставі «Маруся Чурай» за твором Ліни Костенко. Сказати що вистава була хороша, це не сказати нічого. Слів бракує щоб описати моє враження після побаченого і почутого.
Я занурилась у колишнє сільське життя людей, з його звичаями, обрядами, любов’ю до землі, праці. Як зачаровує український танець і мелодійно звучить українська пісня, яка ніжна колискова. Чого так бракує у сучасній культурі. Хотілося в тому часі і лишитися, попри те, що там тривала війна. Але й у нас триває війна і які актуальні слова Ліни Костенко про війну, і тепер…
Щодо гри Н. Ніколаєвої (Годунок), мені здається, що ніхто, краще за неї, вже не зіграє роль Марусі Чурай. Влучила прямісінько в душу глядача. Хочеться повернутися до твору письменниці і жадібно вчитуватись в кожен рядок цього твору. Як я радію за наших школярів, що вони мають можливість побачити і відчути ту біль та страждання, яку відчувала Маруся Чурай, від нерозділеного кохання. Артистка, Н. Ніколаєва, приклала максимум зусиль, щоб донести це до глядача і я повірила кожному її погляду, слову, руху, співу. Після вистави мені і моїй хрещениці пощастило зустріти Ніну біля гримерки і особисто привітати з неперевершеною грою. Те, що я побачила мене вразило ще більше. Вона була ще в образі, на щоках виблискували сльози, всю цю біль та страждання яку зіграла на сцені, Ніна пропустила через себе. Після чого я довго думала… Яка ж це складна професія і скільки йде здоров’я, наполегливої праці щоб передати потрібну емоцію глядачу.
Гра Станіслава Лозовського, була також неперевершеною. Я відчула тяжкий вибір між матір’ю, яка дала життя і яка надіється на одного нього, та коханою, яка окрилила та наповнила серце любов’ю. Ви стали моїм улюбленцем ще з вистави «Марія Тюдор», яку я не можу забути досі. Цікаво, чи побачимо ми її ще?
Єдине, що мене засмутило у виставі «Маруся Чурай», я так чекала, щоб як грім серед ясного неба, у чоловічому виконанні все таки прозвучала пісня «Засвіт встали козаченьки»!!!
А ще в мне є велике бажання, щоб сама Ліна Костенко була глядачем цієї великої постановки. А можливо Вона вже бачила..? Якби ж так, то я б ще більше гордилася та раділа за наших Рівненських акторів і за наш театр. Які ви всі молодці, які творчі, працьовиті й талановиті, такі прості і щирі!!! Як ви любите наше рідне місто і возвеличуєте його!!!
Гучних вам оплесків і низесенький уклін!!!

Така глибока, душевна, сильна вистава! Дякую акторам за їхню пронизливу гру...І щеміло серце під час вистави, і текла сльоза. І посміялися, і помріяли. І Богу подякували за все, що є. Дякую вам, театрали, за "Дорогу Памелу".

Виставу "Клітку" переглянули усім колективом напередодні 8 Березня. Враження отримали колосальне. Вистава потужна. Надзвичайно сильне враження справляють відверті сюжети, подібні, як у реальному житті. Хочеш вирватися із клітки, але вагаєшся, бо не завжди знаєш, що чекає тебе попереду.
Дякую акторам за їх гарну гру і пронизливий сюжет, бажаємо усім Вам творчих успіхів та широкої вдячної аудиторії шанувальників

Чули про цю виставу-з нетерпінням хочемо подивитись....

Вперше за все життя мені сподобалась гра акторів. Я вражена і глибиною змісту драми, і музичним та світловим супроводом, і акторами. Хто хоче легкості, тут її не отримає. Тут треба думати.

А мені все сподобалося:гра акторів-супер,адже комедію зіграти не так-то легко...Легка,смішна,дуже позитивна....
Час пролетів швидко,нудних моментів для мене не існувало.....Я в який раз кажу Вам:-браво!!

Відвідала театр 15.03.Я людина хвора і самотня, тому для мене похід в театр - спрвжнє свято.Багато кому театру вистачає у житті.Я ж дуже щаслива від того, що такий гігант творчої та інтелектуальної потужності є у нашому невеликому місті.Мала сцена просто вражає.Нарешті повіяло сучасністю та сміливістю. "Клітка" - просто шедевр. Троє акторів (всі безперечно заслуговують "браво!") щиро та емоційно передають драматизм і комедійність постановки.Дуже креативно виглядають елементи костюмів. Дякую всій команді талановитих людей своєї справи. Творчого натхнення та нових ідей!!!

12 квітня у Рівненському музично-драматичному театрі вистава "Собаче серце". Який театр(склад акторів) буде здійснювати постановку? Вибачте що не по темі. Дякую!

Романе, це вистава не нашого театру. Тому інформації детальної і нема. Але все, що цікавить, ви віднайдете ось тут: https://concert.ua/uk/event/sobache-serce-rovno. Приємного перегляду

Скажіть, будь ласка, дана вистава на великій чи малій сцені. Онлайн квитки як для малої, а в касі , друзів попросила купити квитки , сказали, що буде на великій...

Неймовірні емоції не полишають мене після відвідин театру і даної вистави. Божественна гра оркестру, щира подяка деригенту. Жива музика це родзинка вистави. Соло на гітарі " Жюльєна" у кінці вистави, це те чого так чекала протягом всієї вистави. Це було феєрично.
Неймовірний образ війни, грим, костюм і спів актриси дуже гармонійний, особисто мені запам'ятався найбільше.
Окремі арії менестреля у виконанні Бобрика, особливо на початку другого акту, залишили неймовірні емоції і відчуття, що ти дійсно потрапив на РОК-ОПЕРУ.
Дякую всім працівникам мельпомени, ви найкращі.

Неля Михайловна мы с Вами,держитесь.

Мала

Сергій Бондарук 1979 року народження! Невже сорокарічного, досвідченого, "відомого усім" далеко не лише за "Господинею заїзду" актора все ще слід вважати занадто молодим?

А доки ви спите і вам сняться кандидати в Президенти, я скажу два слова про наш театр та ще одну відвідану виставу. "Дорога Памела, або скарб на звалищі". Це той момент, коли відкриваються куліси і ти... закохуєшся! Сьогодні я, стоячи, аплодую декораторам, художникам-оформлювачам, світловикам, усім, хто створив картинку на сцені. Це ІДЕАЛЬНО! Актори, до вас претензій немає

ЦЕ ж добре. Молодим можна бути і в 70.А лапки заберіть.