відповіді працюють

Він кохав її усе життя. Кохав, але боявся про це сказати. Заради неї він залищив усе, щоб повернутися і жити з нею, або не жити взагалі.
Він - це каліка Біллі з острова Інішмаан...
Вже відзвучали оплески сузір'ю талановитих акторів, які так чудово втілили близькі і зрозумілі почуття людей з далекої та незбагненної Ірландії. Можна довго говорити про сюжетні лінії твору, можна з літературно-критичних точок зору говорити про авторське й режисерське бачення твору, але мені - простому глядачеві - хочеться говорити про своє... Хочеться говорити про віру в справжнє кохання, яку дарує цей твір, про велике серце маленької людини, яке сповнює життєлюбства та надії на краще, про віру в себе. А ще хочеться вірити в те, що абсолютно усі ми, попри будь-які фізичні вади і недоліки, маємо право на щастя, яке, виявляється, зовсім поруч. І навіть якщо це щастя має образ чорноволосої, бешкетуватої Чуми-Хелен...
Сцена - не фільм, де камера створить потрібний ракурс, а техніка щось забере чи додасть. Сцена - це арена почуттів, феєрія емоцій, які даровані одними людьми іншим.
Низький уклін усім тим, хто долучився до створення цієї вистави і подарував нам, глядачам, віру в кохання, віру в краще.

Після перегляду вистави емоції просто переповнюють. Настільки правдиво,життєво,реалістично відтворена повсякденність, що просто диву дивуєшся, як ми не помічаємо навколо себе таких простих і, водночас, таких потрібних речей...
Дякую усім, хто долучився до відтворення реальності у свідомості небайдужого глядача. Завдяки Вам широко розкриваються очі і затамовується подих в передчутті нового....

познавательно

Не знаю, чи актори театру читають те, що пишуть тут вдячні глядачі і просто небайдужі, але, все-таки, скористаюсь цією можливістю і подякую Вам, пані Вікторіє, за образ Хелен з вистави "Каліка з острову Інішмаан". Дуже дякую Вам за цей образ - нехай сильний та складний, проте так надзвичайно майстерно й емоційно зображений.
Безперечно, Вами було зіграно й чимало інших чудових ролей, проте особисто мені дуже близький цей образ, адже в моєму житті також була така Чума-Хелен, заради якої хотілось покинути "голівудську мрію" та подарувати їй все небо і зорі, гідна вона цього чи ні... Саме тому, цей надзвичайно створений Вами, Вікторіє,образ повернув мені такі солодкі й водночас гіркі спогади...
Від щирого серця бажаю Вам наснаги, віри в себе, невичерпного оптимізму і бажання дарувати своїм вдячним глядачам не менш чудові образи!

Дякую!

Вистава "Сон літньої ночі" мені дуже сподобався. Оформлення, костюми, музичний супровід, гра акторів викликали найяскравіші і позитивні емоції, змогли передати стиль та настрій тієї епохи.

Все сподобалось. Особливо фінальна частина вистави.

Раджу людям, котрі люблять робити незвичайні вчинки сходити на цю виставу!!! Гра дійових осіб на вищому рівні дякую вам за отриману насолоду від побаченої вистави.

Пані Марина Яриш та пан Олександр Олексюк дякую вам за приємно проведений час. Вистава була досить насиченою, велика різноманітність жіночого вбрання, що досить цікаво показує на те, що неважливо який в тебе вік, а краса повинна бути. Тяжкі спогади, які неприємні ні для кого і правду сказа Радіон Миколайович, "що б не сталось, а це потрібно пам'ятати". Як і цю чудову виставу!!!

Дуже гарна сучасна вистава,актори чудово грають,отримала масу вражень, раджу всім сходити.

Вже вкотре переглядаю виставу і вкотре аплодую акторам за майстерно передані емоції, за життєві образи та довершені почуття...
А ще хотілося б підкреслити роль музики в цій виставі. Тужлива і мальовнича композиція Клінта Менсела дивовижним чином "домальовує" образи та доповнює різнобарвну картину почуттів...
Чудовий склад акторів, подарована віра у справжнє кохання та музика, яка торкає найпотаємніші струни душі - ось те, завдяки чому вже втретє із задоволенням переглядаю цю виставу.

Краса врятує світ!Особливо ЦЯ краса нашого театру!!!

Вчора був на виставі. Давидюк у ролі каліки Біллі - геніальний. У мене аж мурашки по спині бігали. Браво!!!
Тепер хогчу ще побачити Ніколаєва.
Скажу чесно, вчора після вистави я не міг відповісти однозначно: подобається вона мені чи ні. Сьогодні можу сказати точно: ДУЖЕ сподобалась. Принагоді піду подивитись ще раз на інший склад акторів.
Цікаво буде подивитись Янчука в ролі малюка Боббі і Сергія Бондарука в ролі Бартлі.

Також вчора була на виставі!!!!! Я в шоці!!! Які талановиі люди живуть у нас в Рівному! Від вистави в захваті, від гри акторів....Всі сподобались, але найбільше, звичайно, Вячеслав Давидюк!!! Вистава цікава, весела і в той же час якась драматична, постійно тримали в напруженні, що ж будев кінці...

Так от! Варто рівнянам починати розуміти, що вистави місцевого театру подекуди в рази сильніші, аніж гастролерські. Бо часто чую серед рівнян: "А що там наш театр! Он Пітер приїде або Львів, ото театри, а наші що..." І одразу так стає боляче, що декотрі мої земляки навіть не підозрюють, який скарб маємо у серці міста! Проте я переконана, що розуміння того, що наше краще, - це спрва часу!

Чи зможе колектив вийти за межі муз-драми, і поставити "Ріголетто" Дж.Верді.

Місце для спілкування

Це було круто!

Легка, музична, весела - саме такими словами хочеться описати виставу "Любов по-американськи".
Виявляється, навіть про кохання можна говорити з посмішкою та переплітати монологи з піснями. Однак, це, здавалося б, несерйозне ставлення до такого піднесеного почуття як кохання аж ніяк не применшує його ролі в нашому з вами житті. Навпаки, іноді буває дуже корисно ось так - з піснею, з гумором, з танцем - поглянути на сіру буденність і отримати заряд необхідного позитиву й оптимізму...
Після перегляду вистави хочеться посміхатись, і, звичайно ж, кохати. А ще хочеться подякувати акторам за влучні репліки і ритмічні пісні, за посмішки й позитивні емоції, яких нам, глядачам, подекуди так не вистачає!
Браво!