Кожен вокзал — мовчазний свідок незліченної кількості життєвих історій. Хтось із пасажирів від’їжджає, хтось прямує транзитом, а хтось повертається додому. У всіх свої маршрути. Сьогодні я пропоную читачам подорож до Ґюллена — містечка, якого немає на жодній географічній мапі. Проте його легко можна знайти в одній із найвідоміших п’єс класика швейцарської літератури Фрідріха Дюрренматта «Гостина старої дами».

27 березня Рівненський академічний український музично-драматичний театр зіграв виставу «Зерносховище» (постановка Максима Голенка за пʼєсою Наталки Ворожбит) на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Виставу я, Віка Федоріна, (Київ Дейлі) відвідала разом із директоркою Національного музею Голомору-геноциду Лесею Гасиджак. Після неї запитала в пані Лесі про її враження, про те, що ми про себе пам’ятаємо, чи вміємо ми пам’ятати, хто нас має цьому навчити, коли майже всі «наші» залишились в далекому 33-му.

У Києві вперше показали легендарну постановку Рівненського академічного музично-драматичного театру «Зерносховище» за однойменною п’єсою лавреатки Шевченківської премії Наталки Ворожбит. Столичний глядач зміг побачити цю виставу на основній сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.