МАМІ НА СВЯТО

В день цей весняний на свято жіноче
Мамі з барвінку сплетемо віночок,
Вишиєм хусточку їй невеличку,
Маму свою поцілуєм у щічку!
Линуть у небі ключі журавлині.
В гаю розквітли проліски сині.
Сонечко весело сяє над нами.
Свято сьогодні у нашої мами!":))

Переглядаючи старі записи, натрапила на ці свої рядки в шкільному творі "Моя мама". Читаючи кумедні дитячі фрази, я усвідомила, що дитиною частіше приглядалась до матері, цікавилась нею. А зараз, ну, що я знаю про маму, окрім того, що у неї карі очі, найсмачніші голубці, і вона надміру хвилюється за мене?? А поцікавитись варто!! Бо кожне окреме життя, то ціла Історія:))
Зараз в дектреті випала (за стільки років!!) нормальна можливість поспілкувати з мамою, яка стала частим гостем для моїх малят. Я зрозуміла чому у мами стільки тепла, бо все почалось ще з її народження....
Моя бабуся (матір-героїня, народила 8 дітей!!) на Благовіщення вночі відчула що починаються пологи. Так як вони жили в селі на хуторі, і транспорту не було, вирішила народжувати дома на печі!! (в хаті моєї бабусі була така піч, на якій зверху можна було спати), та ще й так, щоб не розбудити менших діток при цьому!!:)) Ті жінки, які народжували зрозуміють, як це треба народжувати, що не розбудити нікого, з яким терпінням!!:)))) Отож, з перших секунд життя даровано моїй мамі тепла з печі, отого місця, де нагромаджувалось уся домашня енергетика. Так вона все життя щедро ділиться ним. До неї завжди туляться діти, в садку на роботі, свої-чужі, навіть якщо вона сердиться, сприймають це як жарт:). А дитячу душу не обманеш, вона відчуває несправжнє одразу!!
Тиха, непомітна, усміхнена, скромна, всезнаюча!! Про тебе можна  було б зняти цілий фільм!! Спасибі тобі за родинні свята, за дух Різдва, за особливе чекання Пасхи, за Новий рік, коли тато-Дід Мороз в чорній шубі, борода-вовняна хустка, а замість посоху-швабра:)), за святого Миколая, який щороку "читав" написані мною листи, та всеодно приносив те, що "міг купити":)). Спасибі за дозвіл малювати по стінам кімнати, спасибі, що навчила розпізнати, що таке справжнє кохання - це, коли взяти за руку і відчути себе одним цілим:)..
Я тихенько милуюсь тобою, мамо, як ти посміхаєшся, як бавиш моїх діток, як заплітаєш коси,
Мені болить твоя сивина, і те, що вже на твоєму нестаріючому обличчі стільки зморшок навколо очей! То ж від сміху:) і... від невичерпної туги, мені болить вона найбільше! А ти, помітивши мій погляд, вмить змахуєш з себе будь-який сум, ти ж Матір, і не хочеш, щоб дитя переживало за тебе. Пробач, що якість особисті бар'єри, думка, що "встигну ще якось", заважають зайвий раз обійняти тебе чи сказати: "Люблю".
Дозволь поцілувати твої руки, які не бояться ніякої роботи, лиш холоду! Дозволь зігріти їх на мить своєю вдячністю! Будь поруч, довго-довго!!!! Ти ж ще стільки маєш мені розповісти!!:) Щоб твоя Історія перетікла в мою і ми віддали її моїм дітям:))

.. Зі святом!!!!