Коментарі

Сторінки:  <попередня  1  2  3  ...  102  103  104
27.12.2020 18:27 Інна пише в статті "НОВОРІЧНА КАЗКА Зелена Борода":
Дуже гарні враження від новорічної казки "Зелена борода". Сподобалось і дорослим і дітям. Вдячні за вашу творчість: постановку, гру акторів, спецефекти. Театр завжди на висоті. Рекомендуємо такі позитивні емоції!
04.01.2021 00:40 Оксана Пархомець пише в статті "Люди. Тіла. Метаморфози.":
Цю виставу проживала наче зі сцени. Вдивлялася в артистів, співпереживала, дихала з ними в такт. Стільки символізму в звичайних стільцях, які залежно від взаємодії з ними повністю трансформують образи в нашій уяві. А музика, то наче якийсь транс... тік-так.. Пластика танцівників, їхні емоції, переходи з різних станів, світлові акценти, - все дуже влучно поєдналося в чудовій пластичній драмі абсурду Люди Тіла Метаморфози режисера Юрій Паскар .
Дякую Вам та всім хто працював над цією роботою! Все вдалося!
Художник-постановник - Анна Пілюгіна
Композитор - Станіслав Лозовський
Балетмейстер - Олександр Віюк
Всім рекомендую відвідати, це дуже цікава історія без слів, але з глибоким змістом.

10.01.2021 13:34 Олена пише в статті "Люди. Тіла. Метаморфози.":
Я щиро вітаю команду творців вистави “Люди. Тіла. Метаморфози”. Несподівана, абсолютно самодостатня, стилістично витримана, я б навіть сказала, стримана, водночас наповнена глибинними смислами. Жодного слова – тільки рух, як засіб. І стільці. Різні за розміром, як і наші досягнення, сподівання, амбіції, втрати і мрії. Наші власні. Тому і не потрібно у виставі прискіпливо шукати, що туди заклав режисер, бо це лише наші рефлексії. Прожите, прочитане, побачене і переосмислене нами. Від особистих життєвих подій до катастроф, політики та воєн.
Вистава наповнена символами, при цьому в ній немає візуальних кліше. Багато нестандартних і цікавих пластичних рішень, мізансцен. Поліфонія, багатошаровість, ритм. Ми спостерігаємо за виконавцями в ситуативних структурах, котрі резонують у кожному з нас індивідуально залежно від наших особистісних якостей. Причому навіть коли погляд вихоплює не центр композиції, а ковзає поряд з ним – ще цікавіше, бо створюється ефект присутності та занурення в дію.
Сподобалась органіка, з котрою артисти балансують між рухом-дією і рухом-танцем. Балетмейстеру вдалося знайти спосіб вплести одне в одне, «зшити» це акуратно і природньо. А тому, на мій суб’єктивний погляд, хореографії могло бути більше) Бо, власне, сучасний танець, зруйнувавши канони, і виник як відповідь на потребу говорити про духовне, наповнюючи форму змістом, що по суті і притаманне пластичному театру. Впевнена, що виконавці цілком готові до такого синтезу. І тут на думку спадає творчість Піни Бауш, Іржи Кіліана, Охада Нахаріна, з котрою безумовно нам усім варто познайомитись, щоб бути «в матеріалі». Надивленість - новий термін сучасності. А вона повинна бути осмисленною.
Крім того, не погоджуюсь, коли чую, що це «експеримент». Багато прийомів тут зрілі і майстерні. А те, що вистава такого жанру в нашому театрі створена вперше, то це лише прекрасна можливість започаткувати тенденцію рухатися в цьому напрямку. Відповідно це чудовий стимул артистам балету розвиватись, пробувати різні виконавські техніки, форми, напрямки, здобувати новий досвід.
Очевидно, що одного перегляду недостатньо, щоб зчитати весь зміст. А це значить, що є потреба прийти знову і переглянути. Тому виставі бажаю жити!
Дякую усім причетним! Режисеру, балетмейстеру, артистам, художнику. Тим, хто працював з музикою та світлом. Дирекції за творчу сміливість, і за те, що така подія відбулася саме в нашому Рівненському театрі.
11.01.2021 15:57 Катерина пише в статті "Дорога Памела, або Скарб на звалищі":
Як працює каса зараз, в період локдауну?
20.01.2021 22:10 Наталія Лушнікова пише в статті "Люди. Тіла. Метаморфози.":
Christmas Eve мрії - це нарешті потрапити в театр, та ще й на прем'єру, та ще й балету від Юрія Паскара.
Не можу не поділитися емоціями.
Відверто кажучи, мало уявляла собі балет/пластичну драму в обмеженому просторі малої сцени. Але немає нічого неможливого. навпаки, компактність цього простору при лаконічній та багатофункціональній сценографії дозволила бачити роботу в ньому всіх задіяних артистів балету.
Архетип стільця, реплікований в той і інший бік від звичних розмірів, став символом і місця в житті, і етапів/сходинок в ньому, з яких можна впасти, або повернути назад, або тебе банально зіштовхнуть доброзичливці)
Сама композиція архітектурно виразна, не відпускали алюзії з функціоналізмом Баугаузу і тріадичним балетом Оскара Шлеммера, і сценографією авангарду, і неоекспресивною кінокласикою Фріца Ланга в "Метрополісі"
Вітаю з прем'єрою увесь творчий колектив і дякую за це відкриття!
21.01.2021 07:46 Ігор Наумчук пише в статті "Люди. Тіла. Метаморфози.":
Було круто! "Людина-парадокси і метаморфози! Драма місця і сутності"! Вразила шляхетність пластики та неймовірна виразність акторів! Та й усвідомлення ,того що переді мною актори, з'явилося лиш тоді коли оплески глядачів відокремили їх від сутності яку вони творили, формували, змінювали, у якій жили й трансформувалися самі! Браво! Дякую!
25.01.2021 12:28 Марія Наумчук пише в статті "Люди. Тіла. Метаморфози.":
Дякуємо ВСІМ причетним до цієї події! Оскільки це справді була Подія, яка вражає, надихає, будить свідомість, емоції та уяву!
31.01.2021 00:26 Мельник ольга пише в статті "Войцек":
21 сторічча...
Я не могла говорити..бо тремтів голос...мурашки по шкірі і це не від холода..
ТАК ГРАТИ МАЙЖЕ В ПОРОЖНІЙ ЗАЛІ!! Уклінно дякую актерам за неперевершену гру..за самовідданість..локдаун, карантин, ковід...Ми вчимось цінувати Мить! Дякую !
Спектакль драма "Войцек":
" Чи винне так перед ні?"
" Все може статись бо людина є людина..все може статись"..
" Солдат создан щоб загинути????рано чи піздно"
"Господи! Ні про що не прошу! Дозволь лише молитись".....
Гра Головного Героя Войцека - ВОлодимира Федінчука - неперевершена! це тотальний драйв емоції та енергетики!
ЩИРО ДЯКУЮ, КОжному причетному! і чекаємо на Премьери
18.02.2021 10:06 Чалик Лєна пише в статті "Наташкіна мрія. Мала сцена":
«Наташкіна мрія» це вистава, де можна відчути різні емоції і посміятися, і поплакати. Особливо я побувала в дитинстві. Ні, у мене не було такої обділеної долі, як у головної героїні і росла я у хорошій сім`ї. Але, щоб виділитися, ми колись робили нерозумні вчинки: розмовляли такими ж жаргонами, на спір самостверджувалися, встрявали у безглузді бійки, а саме головне, ми не думали про наслідки того всього. Добре все те, що добре закінчується… Але не в нашої героїні… У неї зруйноване майбутнє і руйнуватися воно почало, ще з дитячих років. Відсутність материнської любові може призвести саме до таких наслідків.
Після вистави хотілося швиденько бігти додому і обійняти свою дитину, бо в деяких епізодах дивилась ніби в дзеркало. І я думаю багато батьків там бачитимуть себе, особливо коли дитина просить погратись, а в нас ніколи невистачає часу.
Дякую за виставу!!! Браво акторам, особливо Анастасії Матусевич, яка виконує свою роль неперевершено!!!! Цікаво, що їй давалося найважче? Для мене бар’єр іти до глядача і грати з ним. Ніна Ніколаєва, Галина Цьомик, майже завжди дарують зі сцени любов і тепло, а в цій виставі холодні мов криги, незвичний для мене образ, але на те й актори, щоб грати різні ролі.
Дякую за роздуми, за хороші емоції за те, що через вистави достукуєтеся до наших сердець!!!!Люблю наш Театр!!!
22.02.2021 16:58 Наталия пише в статті "Наташкіна мрія. Мала сцена":
Анастасії Матусевич-БРАВО!!!! Не грала-жила на сцені. Переконливими були усі рухи, репліки, погляди, та що там казати, навіть цукерки героїня Насті пхала до рота емоційно доречно і переконливо. Включила мене, як глядача у дійство і ой, як важко було "виключитись". Увечері я телефонувала друзям і казала приблизно таке: "ще не дивилась(вся)?, кидай усе і на виставу!!!".
У такі хвилини мистецької знахідки, я страшенно люблю своє місто!!!
26.02.2021 12:48 Ірина пише в статті "Суперники":
Добрий день, чи можна взяти дитину 9 років на виставу Суперники?
26.02.2021 14:06 Я так думаю пише в статті "Суперники":
Можна. Питання в тому чи варто?
Сторінки:  <попередня  1  2  3  ...  102  103  104