Музична комедія
Тривалість: 2 год 10 хв
Прем'єра - 25 листопада 2018 року
Це один із найвідоміших творів засновника італійської комедії Карло Ґольдоні. В основі сюжету історія про вродливу господиню заїду Мірандоліну, котра з легкістю одне за одним підкорює серця чи не усіх постояльців-чоловіків. Та ось серед гостей заїзду трапляється жінконенависник кавалер Ріпафратт. Чи піддасться він чарам інтригантки, дізнаєтесь переглянувши комедію.
Живий звук. Музика звучить у виконанні естрадно-симфонічного оркестру театру.
Режисер-постановник – Олександр Олексюк
Декорація – Сергій Ридванецький
Художник по костюмах – Наталя Ридванецька
Музичне оформлення та диригент – народний артист України Зіновій Крет
Концертмейстер – Валерій Кравчук
Балетмейстер – Олександр Віюк
Художник по світлу – Микола Андріюк
Помічник режисера – Олександр Лоєвський, Галина Шарко
"Господиня заїзду" очима фотографа Світлани Кравчук (ФОТО)
Прем'єра вистави "Господиня заїзду" на світлинах Олени Корнєєвої
Дійові особи та виконавці:
Мірандоліна - артистка драми Ніна Ніколаєва (Годунок), артистка драми Анастасія Фролова
Кавалер Ріпафратта - артист драми Олег Ягелюк, артист драми Давид Стеблюк
Маркіз Форліпополі - артист драми Сергій Бондарук
Граф Альбафьйоріта - артист драми Віталій Зубченко
Ортензія - артистка драми Наталія Боярська
Деяніра - артистка драми Жанна Бичковська
Фабріціо - артист драми Володимир Федінчук, артист драми Віталій Головецький
Слуга Кавалера - артист драми Сергій Корнейко
Думаю їх з радістю транслювали по ТБ і в інет-ЗМІ
Ми любимо наш Рівненський драмтеатр і досить часто його відвідуємо. І майже завжди отримуємо неабияке задоволення від вистави, роботи режисера та гри акторів. Вважаємо, що наш драмтеатр – дійсно найкращий в Західній Україні.
Тому були дуже прикро вражені, побувавши 2 грудня ц. р. на виставі «Господиня заїзду» за комедією італійського драматурга 18 століття К. Гольдоні. Ще напередодні обговорювали, як наш театр справиться з досить старовинною комедією, хоча вона й невелика – які будуть костюми артистів, чи вирішать проблему зі старовинною музикою. Адже це той К. Гольдоні , за п’єсою якого в СРСР поставили відомий музичний фільм «Труффальдіно з Бергамо» з К. Райкіним в головній ролі. І тому в цій виставі ми сподівалися щось подібне побачити, небувале на рівненській сцені. Але наші очікування не справдились. Цього разу майже все на сцені було із знаком мінус – настрій і вечір нам було зіпсовано.
Вже через 10 хв вистави ми зрозуміли, що це не вистава за п’єсою К. Гольдоні 18 століття, а сучасна пародія (кінця 20 століття) на цю п’єсу, до того ж досить неякісна в плані режисури та грубо пристосованих до реалій 20 століття справжніх авторських текстів для персонажів. Це просто кітч, халтура для невибагливих глядачів, що можуть гигикати, щоб там їм на сцені не показували. Артисти в цій виставі – єдині, що і в цьому кітчі професійно виконали свою роботу. І ми їм вдячні. Але їх нам було трохи шкода, що вони мусять брати участь у такому зовсім переінакшеному дійстві. До речі, після закінчення вистави не було вже звичних нам овацій, тривалих аплодисментів та багаторазових виходів акторів до публіки – актори швидко заховались. Вони теж все розуміють – який тут Гольдоні з 18 століттям.
Ця вистава – це перша ганьба для нашого вже знаменитого театру і , в першу чергу, для режисера цієї постановки. Справді, у нього може бути таке дивне бачення цього твору і його втілення на сцені. Робіть, нема питань. Але ж ви будьте чесними професійними людьми перед всіма своїми глядачами і шанувальниками – перед прем’єрою на своїй великій афіші на театрі напишіть великими буквами, що це сучасна пародія на комедію 18ст., а знизу – ледве видними буквами: К. Гольдоні. І ми б тоді, та й багато хто ще, все зразу зрозуміли (це дешева кітчева вистава, прикрита всесвітньовідомим прізвищем драматурга ) і на це ваше «новаторство» просто не пішли. Пішли б на нього, в основному, ті, хто гигикає. А нам - вечір не був би зіпсований.
Особисто у нас вже нема бажання ходити до вас у майбутньому на такі низькопробні пародії на класичні драматичні твори, яких у вас і так, до речі, на жаль, – ну, дуже небагато.