Музична комедія
Тривалість: 2 год 10 хв
Прем'єра - 25 листопада 2018 року
Це один із найвідоміших творів засновника італійської комедії Карло Ґольдоні. В основі сюжету історія про вродливу господиню заїзду Мірандоліну, котра з легкістю одне за одним підкорює серця чи не усіх постояльців-чоловіків. Та ось серед гостей трапляється жінконенависник кавалер Ріпафратт. Чи піддасться він чарам інтриганки, дізнаєтесь переглянувши комедію.
Живий звук. Музика звучить у виконанні естрадно-симфонічного оркестру театру.
Режисер-постановник – Олександр Олексюк
Декорація – Сергій Ридванецький
Художник по костюмах – Наталя Ридванецька
Музичне оформлення та диригент – народний артист України Зіновій Крет
Концертмейстер – Валерій Кравчук
Балетмейстер – Олександр Віюк
Художник по світлу – Микола Андріюк
Звукорежисери - заслужений працівник культури України Богдан Сівак, Андрій Вавренчук
Помічники режисера – Олександр Лоєвський, Галина Шарко
"Господиня заїзду" очима фотографа Світлани Кравчук (ФОТО)
Прем'єра вистави "Господиня заїзду" на світлинах Олени Корнєєвої
Дійові особи та виконавці:
Мірандоліна - артистка драми Ніна Ніколаєва (Годунок), артистка драми Анастасія Фролова
Кавалер Ріпафратта - артист драми Олег Ягелюк, артист драми Давид Стеблюк
Маркіз Форліпополі - артист драми Сергій Бондарук
Граф Альбафьйоріта - артист драми Віталій Зубченко
Ортензія - артистка драми Наталія Боярська
Деяніра - артистка драми Жанна Бичковська
Фабріціо - артист драми Володимир Федінчук, артист драми Віталій Головецький
Слуга Кавалера - артист драми Сергій Корнейко
Думаю їх з радістю транслювали по ТБ і в інет-ЗМІ
Ми любимо наш Рівненський драмтеатр і досить часто його відвідуємо. І майже завжди отримуємо неабияке задоволення від вистави, роботи режисера та гри акторів. Вважаємо, що наш драмтеатр – дійсно найкращий в Західній Україні.
Тому були дуже прикро вражені, побувавши 2 грудня ц. р. на виставі «Господиня заїзду» за комедією італійського драматурга 18 століття К. Гольдоні. Ще напередодні обговорювали, як наш театр справиться з досить старовинною комедією, хоча вона й невелика – які будуть костюми артистів, чи вирішать проблему зі старовинною музикою. Адже це той К. Гольдоні , за п’єсою якого в СРСР поставили відомий музичний фільм «Труффальдіно з Бергамо» з К. Райкіним в головній ролі. І тому в цій виставі ми сподівалися щось подібне побачити, небувале на рівненській сцені. Але наші очікування не справдились. Цього разу майже все на сцені було із знаком мінус – настрій і вечір нам було зіпсовано.
Вже через 10 хв вистави ми зрозуміли, що це не вистава за п’єсою К. Гольдоні 18 століття, а сучасна пародія (кінця 20 століття) на цю п’єсу, до того ж досить неякісна в плані режисури та грубо пристосованих до реалій 20 століття справжніх авторських текстів для персонажів. Це просто кітч, халтура для невибагливих глядачів, що можуть гигикати, щоб там їм на сцені не показували. Артисти в цій виставі – єдині, що і в цьому кітчі професійно виконали свою роботу. І ми їм вдячні. Але їх нам було трохи шкода, що вони мусять брати участь у такому зовсім переінакшеному дійстві. До речі, після закінчення вистави не було вже звичних нам овацій, тривалих аплодисментів та багаторазових виходів акторів до публіки – актори швидко заховались. Вони теж все розуміють – який тут Гольдоні з 18 століттям.
Ця вистава – це перша ганьба для нашого вже знаменитого театру і , в першу чергу, для режисера цієї постановки. Справді, у нього може бути таке дивне бачення цього твору і його втілення на сцені. Робіть, нема питань. Але ж ви будьте чесними професійними людьми перед всіма своїми глядачами і шанувальниками – перед прем’єрою на своїй великій афіші на театрі напишіть великими буквами, що це сучасна пародія на комедію 18ст., а знизу – ледве видними буквами: К. Гольдоні. І ми б тоді, та й багато хто ще, все зразу зрозуміли (це дешева кітчева вистава, прикрита всесвітньовідомим прізвищем драматурга ) і на це ваше «новаторство» просто не пішли. Пішли б на нього, в основному, ті, хто гигикає. А нам - вечір не був би зіпсований.
Особисто у нас вже нема бажання ходити до вас у майбутньому на такі низькопробні пародії на класичні драматичні твори, яких у вас і так, до речі, на жаль, – ну, дуже небагато.
Олю,в цій виставі я лише граю на гітарі,і тому дякую за "музиканти все чудово відпрацьовують",це і мені комплімент!!)) В окулярах я тому,що так краще бачу струни,затіняючи їх від світла софітів!!)) Тому,якщо я їх зніму,ваш коментар про роботу музикантів може стати неактуальним,а цього я допустити ніяк не можу!!)) І,доречі,окуляри мені дав Олег Ягелюк!!)) Але я вам дякую за витрачений вами час на набір літер на нашому сайті,і хотів би зустрітися з вами особисто. Тому пропоную місце зустрічі- 11 хотів би зустрінутись з вами особисто. Тому пропоную місце зустрічі- 31 грудня об 18.45. біля пам`ятника Уласу Самчуку. З повагою,Лозовський С.А.
Однак, сама постановка рівня сценок, які ставлять у старших класах школи чи в аматорських драматичних гуртках.
Примітивні діалоги та тексти пісень.
Перш ніж написати коментар від себе, прочитала усі попередні коментарі і тепер не можу прокоментувати від себе, не враховуючи усе сказане (прокоментоване) глядачами перед цим.
Для мене вистава «Господиня заїзду» – це не пародія і не кітч (як коментував Віктор), не провінція (як коментувала Анастасія) і не примітивний сюжет (як коментувала Римма, адже який ще сюжет чи інтригу можна чекати від вистави про кохання? І так заздалегідь зрозуміло, якою буде кінцівка), і не «дешева» водевіль (як коментувала Оля).
Скільки глядачів – стільки і думок, і критику (зауваження) інших мені теж було цікаво дізнатися, але стверджувати, що це «халтура для невибагливих глядачів, що можуть гигикати», як прокоментував пан Віктор – це вже грубість з його боку по відношенню до мене, як до глядача.
Я не є фахівцем у галузі знань «Театральне мистецтво». Я звичайний пересічний глядач, для якого наш Рівненський облмуздрамтеатр – це культурна окраса міста та чудове місце для культурного відпочинку, віддушина від роботи та сірих буднів. І переглянувши цю виставу – я отримала усе те, чого від неї чекала і хотіла (перш ніж іти на виставу я переглянула відео-сюжет про неї на сайті театру (вставка з новин ТРК Ритм) і вже мала уявлення, про що ця вистава).
Від перегляду вистави «Господиня заїзду» я отримала лише насолоду та потрійне задоволення від: 1) гри акторів; 2) співу акторів (наші актори гарно співають!); 3) живого музичного супроводу оркестру (це моє найбільше задоволення). Також хочу окремо відмітити хореографію і артистів балету, вони теж варті уваги. Стільки мистецтва у одній виставі! Як можна було не насолодитися нею.
Щодо гри акторів – то вони як завжди для мене неперевершені і кожний гарно та професійно виконав свою роль. Навіть не знаю, хто цього разу припав мені до душі найбільше, але думаю, що все ж таки це був Сергій Бондарук! Його виконання ролі маркіза Форліпополі – це гарний приклад того, що не завжди потрібно грати у виставі головні ролі, щоб бути поміченим. Щоразу, як тільки Сергій Бондарук з’являвся на сцені, мій позитив від перегляду вистави тільки збільшувався. І побачивши виконання цієї ролі саме Сергієм Бондаруком, я вже не зможу сприйняти її у виконанні іншого актора. Мабуть, ця роль точно тільки для Сергія Бондарука )
Хоча, не тільки Сергій Бондарук у виконанні ролі маркіза Форліпополі припав мені до душі, а й Віталій Зубченко у виконанні ролі графа Альбафьйоріта, також. Це було чудове поєднання двох акторів, які, на мою думку, гарно вжилися у свої ролі.
Також мою увагу привернули нові актори театру – Давид Стеблюк та Сергій Корнейко, у яких я розпізнала акторів із новорічної вистави «Зелена Борода». Ці актори уже починають запам’ятовуватися і розпізнаватися мною )
Чесно кажучи, йдучи на цю виставу я очікувала побачити у ролі кавалера Ріпафратта Олега Ягелюка (але тільки через те, що він мені імпонує як актор, я люблю вистави з ним, він грав на прем’єрі (про що свідчать фото до вистави) та з ним відео сюжет до вистави на сайті театру). Проте, побачивши цю роль у виконанні нового актору театру, Давида Стеблюка, я теж ані скільки не розчарувалася.
На мою думку, це правильне рішення, що акторам-новачкам театру (це початківці?) довіряють виконувати головні ролі, адже вони теж на це вчилися, а отже є фахівцями у своїй галузі знань. До постійних акторів театру я уже звикла і вони навіть трохи «приїлися», а спостерігати за грою нових акторів не менш цікаво. Вони також молодці.
Чому постійні актори театру «приїлися» мені – бо, наприклад, Ніна Ніколаєва, якій я висловлюю тисячі компліментів за виконання ролі Мірандоліни, була для мене дуже звична, така як і завжди (я в тому сенсі, що завжди професійна і завжди на висоті, яку б роль не виконувала). Через це, може, справді є сенс давати дорогу акторам-новачкам нашого театру.
На завершення додам, що у нашому театрі я відвідую різні за жанром вистави, але жанр «комедія» для мене найулюбленіший, бо драми і трагедії і без театру у житті вистачає.
Тож, вистава «Господиня заїзду» залишила для мене тільки хороші враження, приємні емоції, безліч позитиву і захоплення, і я у піднесеному настрої, захоплена нашим театром і «заряжена» на наступні перегляди вистав (ті, що вже бачила, і ті, яких ще не бачила) повернулася додому.
Також хочу звернутися до режисера-постановника цієї вистави, Олексюка О.С., з приводу критики (рецензії), яка прозвучала у коментарі пана Віктора. Скільки глядачів, стільки і думок. На мою думку, репертуар нашого театру спрямований на широке коло глядачів, серед яких, здебільшого, молодь, а не на таких вибагливих, як пан Віктор. Усім не вгодиш. Вистави потрібно пристосовувати для усіх. І я переконана, що таких невдоволених і ображених, як Віктор, одиниці. А таких вдоволених і захоплених як я – більшість! Тож, щиро дякую Вам за цю прекрасну, легку, позитивну виставу, у якій для мене було все-все-все! Не зупиняйтесь на комедіях, радуйте нас позитивом! Класичні драматичні твори у тому форматі, про який писав пан Віктор, не кожний пересічний глядач оцінить. А нас, на відміну від пана Віктора, значно більше.
З повагою, Ніна Ніколаєва
Мабуть, я помилилася через те, що сиділа з далеку.
А з далеку - ви обоє зовні схожі (фігурою, волоссям, можливо, навіть зростом) )
Ніно, але Ви все одно не перестаєте бути моєю улюбленицею. Ви поза конкуренцією і це факт.
Просто за новачками також цікаво спостерігати.