переглядів: 6682
коментарів: 2
Ні, ясно, ми, театрали ходимо до Театру доволі часто (навіть і не «доволі», а дійсно часто), про працівників Театру і говорити нема чого – це їх життя… Хоча про останніх мені якраз-то і нема чого говорити, я не одна з них і не думаю, що колись буду. Але зроблю припущення, а Ви, панове, вибачите мені мою сміливість, що навіть для них – працівників – це все одно емоції. Кожного разу трохи інші, нові, яскравіші, спокійніші, але емоції.
Театр же не має одного обличчя (з сумнівом дивлюся на фото Театру – змін в архітектурі я чогось не бачила. Тай не треба). Не дарма же зображають дві маски – веселу і сумну. І це ще так, вершина айсбергу. Емоцій у театрі у сотні разів більше, і немає слів (або я їх не знаю – зі стидом опускаю очі до підлоги) щоб описати усі почуття, що вирують на сцені. Ось це і є принада Театру. Він дає нам стільки захоплення, ділиться з нами такою неймовірною кількістю почуттів! Годі і шукати таке в житті, якщо, звичайно, ви не спецагент секретної служби. А це навряд. Хоча… ні, неважливо.
Спецагентів можемо побачити тільки на тій же сцені. Тільки у акторів є такий неймовірний шанс пережити сотні життів, бути неймовірною кількістю різних людей. І щиро, від усієї душі, хочу Вам побажати, панове Актори і Актриси: здоров'я, сил, завзяття, удачі – всього найнайнайкращого! Ви даруєте нам стільки радості, то хай же у вас буде її ще більше, бо Ви на це заслуговуєте. Дякуємо Вам!
Але Театр – то як той вищезазначений айсберг. Персонажі, декорації, сцена, крісла в залі – це вершинка. Хтось таке порівняння приводив, але хоч вбийте не можу пригадати хто саме. І дякую тій людині, бо це правда. Тому ще хочу привітати Усіх, хто працює в Театрі. Режисерів, які дарують нам ці вистави. Художників, декораторів, реквізиторів (Господи, а таке слово хоч є??) – усіх, хто створює детальки чарівного світу сцени. Освітлювачів, які запалюють нам друге сонце і місяць. Звукорежисерів – за музику, якої так мало в житті (від себе особисто: Дякую за музику зі «Сна літньої ночі», я так і закохалась в театр, почувши цю мелодію. Я знаю, що не ви склали, але як вона підходить. Правду кажуть, що дівки люблять вухами….) І Артистам Оркестру особливе дякую і Браво!! І як же забути про Артистів Балету і балетмейстерів – просто неймовірних людей. Привітати хочу і працівниць глядацької частини – тих, хто працює у гардеробі, мучаючись з нашими пальтами і куртками, тих, хто слідкує за порядком у залі і продає програмки, не лінуючись по сто раз пояснювати деяким глядачам «де ж той 5(6,3….) ряд пАртеру» і «де той, в біса, бельетаж?»… Вітаю тих, хто робить костюми – деякі такі класні, що хочеться тихо прокрастися вночі в театр і сперти якийсь. Не хвилюйтесь не буду.
І взагалі усіх, хто хоч якось пов'язаний з Театром. Я не всіх назвала, хоча треба буде якось. Всім Вам – величезне Дякую!!!
Але УСІХ,УСІХ - ВІТАЮ!!! Бажаю всього найпрекраснішого і найбажанішого! Як там писалося до вистави «Гамбіт»? «Все буде добре»? От хай у вас так буде. Просто ВСЕ ДОБРЕ.
Коментарі
Додати коментар
Читайте також:
- Вітання з Днем театру від глядачки Рівненського облмуздрамтеатру
- Театральні колажі
- Міжнародному дню театру присвячується...
- Гоголівський "Ревізор" у Рівненському драмтеатрі
- Нормально ненормально кохати?
- Про листування:))
- "Зелена" вистава - театральний ексклюзив!
- Хочеш в блогери - пиши!
- “Надобранічказка” або лист Діду Морозу
- Театральний бебі-бум
- ...
Звичайно, цікаво відвідувати події різного типу які відбуваються: Art Jazz Cooperation, та й взагалі, географія гостей широка, починаючи від Львова – Піккардійська терція, Київ – Ліна Костенко, Грузія – Сухішвілі і т.д.
Але похід на ті події починається з КАСИ драмтеатру, яка ВРАЖАЄ дійсно всіх! «Білетів – не має, місця – всі зайняті, розкуплені», - говорить працівниця. Звичайно, в кращому випадку ставлять перед фактом «лише на балконі за прожектором залишились», або «тільки 2 місця в партері», навіть якщо приходиш за місяць, чи 2 тижні до події. Насправді на «Хануму», «Самотню леді», «Сватання на Гончарівці», «Дуже просту історію»… зал заповнений десь на 45-70%, на Резонанс, Лебедине озеро, Сухішвілі – 100%. Але у 2-ох випадках я та ті, з ким спілкуєшся, мають «пробивати» десь, якогось працівника з драмтеатру, щоб він дістав білети, ціна звичайно не відрізняється, але в нього вони чомусь Є, а в КАСІ - НЕ МАЄ, в результаті виникає ряд запитань: Навіщо каса? Яка користь і мета її працівника? ЧОМУ я маю виділяти час на пошуки квитка якщо для цього є спеціальне робоче місце, а я хочу лише прийти, придбати та насолоджуватись.