переглядів: 5237
коментарів: 8
Чи є у кохання межа? Як виміряти рівень закоханості, коли коли емоції цівками поту стікають з гарячого лоба, пристрасть жагучими поцілунками впивається у вуста, жага тісними обіймами пестить тіло. А думки... Думки, мов торнадо здіймаються до самих хмар. Тоді коли треба йти, а хочеться залитись, коли не можна хотіти, а хотіти хочеться. Коли ти перестаєш бути собою - перетворюєшся в клубок оголених нервів, емоцій, переживань та заборон.
Коли ти розумієш щоб буде смертельно боляче. Ріжеш скальпелем власних бажань серце. Своє серце. Ти сам, з власної волі розмальовуєш його шрамами. Хочеш написати ім'я коханої, затримати їх хоч так біля себе. І байдуже, що вирізати його звідти можна буде тільки з серцем. Тоді коли навіть розумієш, що нічого не вийде.
Час біжить стрімко невпинно, хоч спогади про кожну хвилину разом залишаються вічністю. А вона... вона обов'язково піде і не тому, що вона безсердечне стерво. Вона найкраща, для тебе. І ти для неї... Але вона піде... Бо так не буває в світі. Такі безжальні закони всесвіту. Не можуть почуття горіти шаленим вогнем вічно, не може така пристрасть руйнувати душі вічно...
І ось все... Твій маленький рай - твоє особисте пекло. Твій апокаліпсис. Чи варто жити? Чи може зранене серце пережити це знову?...
Зможе, так було і так буде.. Не вперше і не востанне....
Цього ти найбільше хочеш. Цього ти найбільше боїшся...
Бо не вмієш кохати нормально...
Коментарі
Додати коментар
Читайте також:
- Вітання з Днем театру від глядачки Рівненського облмуздрамтеатру
- Театральні колажі
- Міжнародному дню театру присвячується...
- Гоголівський "Ревізор" у Рівненському драмтеатрі
- Нормально ненормально кохати?
- Про листування:))
- "Зелена" вистава - театральний ексклюзив!
- Хочеш в блогери - пиши!
- “Надобранічказка” або лист Діду Морозу
- Театральний бебі-бум
- ...
теж, вийшовши із залу довго думала про побачене і відчуте...не було якогось одного почуття...звичайно, гра акторів та сама постановка мені сподобалась...але аналізуючи і проводячи паралелі зі своїм життя, виникло якесь обурення, засудження героїв! не хотіла б я, щоб чоловік, який тобі покляв перед Богом,з яким ти йдеш по життю пліч-о-пліч і з яким у вас діточки...в один момент зруйнунав все...як з цим житти?про яку довіру, відданість і самопожертву можна говорити...це не чоловічий вчинок - це слабкість, яка перечеркує все, що будувалось роками...
а щодо героїні - "На чужому нещасті свого не побудуєш..."
Тож добре думайте, перед тим, як давати обіцянку комусь "любити в радості і в горі.." щоб потім не захотілось чогось "нового"...Вчіться любити нормально - назавжди!
Кохання - це почуття для двох, воно не повинно жити в одному серці та залишати інше серце байдужим і холодним... Кохання - це пісня для двох голосів, мелодія для двох сердець, які будуть битися в унісон і палати вічно!
Це - ненормально, це - боляче, це - кохання...