Ніна Ніколаєва
Ніна Ніколаєва
переглядів: 2255
13.12.11
Коли твою дитину виховує Театр
Життя людське цікаве тим, що ніколи не знаєш, як воно у тебе складеться:) І можливо, ще в юності я і не сподівалася, що працюватиму в театрі і матиму за чоловіка актора, і що дітки, які з"являться в такій сім'ї - хочеш не хочеш, а одразу стають театральними:)
Найкраща і найвідповідальніша роль для мене як актриси -це роль мами!! Я ніколи не репетирую її, хоч стараюся продумати! Я ніколи не перестаю насолоджуватись нею, хоч і втомлююсь, як і всі мами на землі. І, хоч як я не люблю і віддана Театру, ніколи не було в думках і миті сумніву, у тому, що я стану мамою, доля навіть так розпорядилась, що тільки після цього до мене прийшов і перший значний успіх у театрі, перша нагорода на фестивалі. Певно, жінка, народжуючи, відкриває у душі своїй, якість невідомі доти грані, а чим більш наповнена душа, тим і ролі на сцені глибші. Як виховувати дитину в театральній сім'ї? Як і в кожній - любов"ю і терпінням! Правда, є один важливий нюанс: оскільки виховання - це творчий процес і втілюється він в тісному контакті і спілкуванні, то театральним сім"ям для тісного спілкування з своїм дитям часу лишається ой як мало.. Щойно встигаєш забрати сина з садочка, як вже за годину у мами з татом вечірня репетиція.. Тоді доводиться прилучати своє чадо з самих юних літ до спілкування з прекрасним і замість вечірнього мультика звучать зауваження режисера і, якщо той у гарному гуморі, то іноді його слова навіть схожі на казку :) Хоча не в кількості цінне спілкування, а в якості! Іноді дві години, але цілковито присвячені на гру, малювання, читання, на розмову, на обійми , але присвячені тільки дитяті, можуть замінити цілий день просто присутності сердитої і втомленої мами поруч. А ще в театральній сім'ї у вихованні дуже потрібна зовсім не театральна допомога - в якості незамінної і улюбленої бабусі! Ще важливе оточення, в якому розвивається дитина, все-таки віками повелось називати Театр — Храмом. І хоч до Храму заходять різні люди, духовної суті він від того не втрачає! То ж добре, коли дитя іде до храму, хоч такого, мистецького. Поки батьки зайняті "розбором сценічних польотів", у дитячу душу, окрім слів з п'єси , ніхто і не втручається! І вона росте собі, розвивається, ось її вже виховує Чехов, Іван Франко, ось зі сцени говорить не просто мама, а Фея :) Мій старший син завжди відпускав мене на роботу , певно через те, що ще на п'ятому місяці у животику ми разом грали з ним прем'єру, до речі, "Пошились у дурні", рівно чотири роки тому :) Тільки він завжди мене питає, коли я з роботи приходжу: "А ти ким була?" І у відповідь завжди хоче почути - принцесою!:) Коли я пригортаю своє маленьке щастя , я ловлю себе на думці, що мені все-таки трішки хочеться, щоб він теж став актором і ще зіграв зі мною в парі. Так як він сам сказав: «Мама, ми на сцені будемо танцювати разом!» :)

Коментарі



Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку