Я щиро вітаю команду творців вистави “Люди. Тіла. Метаморфози”. Несподівана, абсолютно самодостатня, стилістично витримана, я б навіть сказала, стримана, водночас наповнена глибинними смислами. Жодного слова – тільки рух, як засіб. І стільці. Різні за розміром, як і наші досягнення, сподівання, амбіції, втрати і мрії. Наші власні. Тому і не потрібно у виставі прискіпливо шукати, що туди заклав режисер, бо це лише наші рефлексії. Прожите, прочитане, побачене і переосмислене нами. Від особистих життєвих подій до катастроф, політики та воєн.
Вистава наповнена символами, при цьому в ній немає візуальних кліше. Багато нестандартних і цікавих пластичних рішень, мізансцен. Поліфонія, багатошаровість, ритм. Ми спостерігаємо за виконавцями в ситуативних структурах, котрі резонують у кожному з нас індивідуально залежно від наших особистісних якостей. Причому навіть коли погляд вихоплює не центр композиції, а ковзає поряд з ним – ще цікавіше, бо створюється ефект присутності та занурення в дію.
Сподобалась органіка, з котрою артисти балансують між рухом-дією і рухом-танцем. Балетмейстеру вдалося знайти спосіб вплести одне в одне, «зшити» це акуратно і природньо. А тому, на мій суб’єктивний погляд, хореографії могло бути більше) Бо, власне, сучасний танець, зруйнувавши канони, і виник як відповідь на потребу говорити про духовне, наповнюючи форму змістом, що по суті і притаманне пластичному театру. Впевнена, що виконавці цілком готові до такого синтезу. І тут на думку спадає творчість Піни Бауш, Іржи Кіліана, Охада Нахаріна, з котрою безумовно нам усім варто познайомитись, щоб бути «в матеріалі». Надивленість - новий термін сучасності. А вона повинна бути осмисленною.
Крім того, не погоджуюсь, коли чую, що це «експеримент». Багато прийомів тут зрілі і майстерні. А те, що вистава такого жанру в нашому театрі створена вперше, то це лише прекрасна можливість започаткувати тенденцію рухатися в цьому напрямку. Відповідно це чудовий стимул артистам балету розвиватись, пробувати різні виконавські техніки, форми, напрямки, здобувати новий досвід.
Очевидно, що одного перегляду недостатньо, щоб зчитати весь зміст. А це значить, що є потреба прийти знову і переглянути. Тому виставі бажаю жити!
Дякую усім причетним! Режисеру, балетмейстеру, артистам, художнику. Тим, хто працював з музикою та світлом. Дирекції за творчу сміливість, і за те, що така подія відбулася саме в нашому Рівненському театрі.

Як працює каса зараз, в період локдауну?

Christmas Eve мрії - це нарешті потрапити в театр, та ще й на прем'єру, та ще й балету від Юрія Паскара.
Не можу не поділитися емоціями.
Відверто кажучи, мало уявляла собі балет/пластичну драму в обмеженому просторі малої сцени. Але немає нічого неможливого. навпаки, компактність цього простору при лаконічній та багатофункціональній сценографії дозволила бачити роботу в ньому всіх задіяних артистів балету.
Архетип стільця, реплікований в той і інший бік від звичних розмірів, став символом і місця в житті, і етапів/сходинок в ньому, з яких можна впасти, або повернути назад, або тебе банально зіштовхнуть доброзичливці)
Сама композиція архітектурно виразна, не відпускали алюзії з функціоналізмом Баугаузу і тріадичним балетом Оскара Шлеммера, і сценографією авангарду, і неоекспресивною кінокласикою Фріца Ланга в "Метрополісі"
Вітаю з прем'єрою увесь творчий колектив і дякую за це відкриття!

Було круто! "Людина-парадокси і метаморфози! Драма місця і сутності"! Вразила шляхетність пластики та неймовірна виразність акторів! Та й усвідомлення ,того що переді мною актори, з'явилося лиш тоді коли оплески глядачів відокремили їх від сутності яку вони творили, формували, змінювали, у якій жили й трансформувалися самі! Браво! Дякую!

Дякуємо ВСІМ причетним до цієї події! Оскільки це справді була Подія, яка вражає, надихає, будить свідомість, емоції та уяву!

21 сторічча...
Я не могла говорити..бо тремтів голос...мурашки по шкірі і це не від холода..
ТАК ГРАТИ МАЙЖЕ В ПОРОЖНІЙ ЗАЛІ!! Уклінно дякую актерам за неперевершену гру..за самовідданість..локдаун, карантин, ковід...Ми вчимось цінувати Мить! Дякую !
Спектакль драма "Войцек":
" Чи винне так перед ні?"
" Все може статись бо людина є людина..все може статись"..
" Солдат создан щоб загинути????рано чи піздно"
"Господи! Ні про що не прошу! Дозволь лише молитись".....
Гра Головного Героя Войцека - ВОлодимира Федінчука - неперевершена! це тотальний драйв емоції та енергетики!
ЩИРО ДЯКУЮ, КОжному причетному! і чекаємо на Премьери

«Наташкіна мрія» це вистава, де можна відчути різні емоції і посміятися, і поплакати. Особливо я побувала в дитинстві. Ні, у мене не було такої обділеної долі, як у головної героїні і росла я у хорошій сім`ї. Але, щоб виділитися, ми колись робили нерозумні вчинки: розмовляли такими ж жаргонами, на спір самостверджувалися, встрявали у безглузді бійки, а саме головне, ми не думали про наслідки того всього. Добре все те, що добре закінчується… Але не в нашої героїні… У неї зруйноване майбутнє і руйнуватися воно почало, ще з дитячих років. Відсутність материнської любові може призвести саме до таких наслідків.
Після вистави хотілося швиденько бігти додому і обійняти свою дитину, бо в деяких епізодах дивилась ніби в дзеркало. І я думаю багато батьків там бачитимуть себе, особливо коли дитина просить погратись, а в нас ніколи невистачає часу.
Дякую за виставу!!! Браво акторам, особливо Анастасії Матусевич, яка виконує свою роль неперевершено!!!! Цікаво, що їй давалося найважче? Для мене бар’єр іти до глядача і грати з ним. Ніна Ніколаєва, Галина Цьомик, майже завжди дарують зі сцени любов і тепло, а в цій виставі холодні мов криги, незвичний для мене образ, але на те й актори, щоб грати різні ролі.
Дякую за роздуми, за хороші емоції за те, що через вистави достукуєтеся до наших сердець!!!!Люблю наш Театр!!!

Анастасії Матусевич-БРАВО!!!! Не грала-жила на сцені. Переконливими були усі рухи, репліки, погляди, та що там казати, навіть цукерки героїня Насті пхала до рота емоційно доречно і переконливо. Включила мене, як глядача у дійство і ой, як важко було "виключитись". Увечері я телефонувала друзям і казала приблизно таке: "ще не дивилась(вся)?, кидай усе і на виставу!!!".
У такі хвилини мистецької знахідки, я страшенно люблю своє місто!!!

Добрий день, чи можна взяти дитину 9 років на виставу Суперники?

Можна. Питання в тому чи варто?

ВІД ІМЕНІ ОСВІТЯН СЛАВУТЧИНИ ВИСЛОВЛЮЮ СЛОВА ВЕЛИЧЕЗНОЇ ВДЯЧНОСТІ ЗАСЛУЖЕНИМ АРТИСТАМ УКРАЇНИ Станіслав Лозовський ТА Сергій Бондарук , АКТОРАМ РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО АКАДЕМІЧНОГО МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ, АДМІНІСТРАТОРУ ТЕАТРУ Елена Сторожук ЗА ОРГАНІЗАЦІЮ ВИСТАВИ ''СВАТАННЯ НА ГОНЧАРІВЦІ'', БЕЗДОГАННУ ТАЛАНОВИТУ ГРУ, ЯСКРАВЕ ПЕРЕВТІЛЕННЯ ТА НЕПЕРЕВЕРШЕНІ ЕМОЦІЇ! ЗИЧИМО ВАМ НЕВИЧЕРНОГО НАТХНЕННЯ, ПОТУЖНОГО ВИЗНАННЯ, ВДЯЧНИХ ГЛЯДАЧІВ, ТРИВАЛИХ ОВАЦІЙ ТА ГУЧНИХ ПРЕМ'ЄР!

Були на виставі 5 березня. Дуже дякуємо рівненському театру за чудову виставу. Прекрасна гра всіх акторів. Головна героїня, Жанна Бичковська - браво! Дуже сподобалась ваша гра на сцені, зачепило дуже глибоко, не думала, що буду плакати на виставі, але не втрималась. Ще раз всім дякую! Досі під враженнями.

Так чекала темпераментного танго в фіналі у виконанні Господині заїзду й Кавалера. Еееех

Мистецтво, незалежно театр це чи живопис, література чи кіно...дуже, дуже суб'єктивна річ, але завжди має вектор - воно призначене тому, хто його розуміє.
А от час не є лінійною величиною. В одну ту саму мить кожний живе, рухається, сприймає світ за власною схемою....у нас різні реалії, різні рівні буття. У когось політ, у когось сила кулаку, у когось повсякденна "тяжка праця"... Інколи нас намагаються вирівняти під лінійку, і саме так ми маємо рухатись, нам нав'язують реалії, з якими ми "маємо" погодитись, нам пропонують підійматися " вгору по сходах провідною вниз"...і ми намагаємось балансувати між тим, що "повинні робити" і тим, що хочемо.
Це я про пластичну виставу "Люди, тіла, метаморфози..." (режисер Ю.Паскар)
Подивилась вдруге:) От вона про час, про те, що ми робимо в той його відрізок, який нам наданий у розпорядження...
"Мистецтво - це слово, в якому знаходить своє відображення поняття ЯКІСТЬ СПІЛКУВІННЯ"
Фраза мого улюбленого філософа. А спілкування -це двосторонній рух. Так ось, вистава була спілкуванням з глядачем. І судячи з обличь акторів і аплодисментів глядачів, обидві сторони отримали задоволення. Була присутня та сама ЯКІСТЬ. І чому окремо пораділа, так це тому, що наша балетна трупа готова давати такі вистави.!
Молодці.! Далі буде?

Бичковською милувався.
Більше б її

Я дуже добре зрозуміла про що ця вистава, але я не зрозуміла, як так можна було відверто показувати, що сьогодні я не в дусі і не хочу грати. Ви ж актори академічного театру, а не самодіяльності. А коли публіка залишає зал, бо їм, як ви виразились "не зайшло", то не потрібно їм аплодувати і цим самим переривати виставу, а поважати тих, хто залишається в залі. Дуже хотілося приєднатися до тих "кому не зайшло", але занадто поважаю наших акторів, але на другий раз візьму з собою лоточок яєць замість квітів.

Пані Галино! На жаль,ви так і не зрозуміли про що вистава, адже все що відбувалося на сцені - це все режисерський задум))) І "незадоволення" акторів теж)

Вчора дивилась Вашого "Гамлета". Сказати, що сподобалось, це не сказати нічого, я просто в захваті. Гра акторів, задумка режисера, декорації, все склалось в захоплюючу виставу, яка промайнула на одному диханні, три години вистави суцільної насолоди. А ще сподобалось, як Володимир Юліанович на поклоні дякував кожному акторові, а актрис піднімав на руки - Ви такий сильний.... Творчих Вам успіхів, наснаги, вдячних глядачів і багато квітів. Свої хризантеми я подарувала королеві.

БРАВООООООООО!!!! Молодці!!!!!!Дуже-дуже якісна і сильна робота!!!!!!!Всі молодці!!!!На розрив аорти!!!!!!!!!!

Хочу звернутися до всієї трупи театру. Дякую долі, що мені пощастило пожити ряд років в Рівному і ходити на ваші вистави. Зараз, живучи в столиці, сумую за вашим театром. За акторами, які могли зіграти трубадура чи вовка в ляльковому театрі в день, а в вечері- бути брутальними в дорослих виставах. За пронизливою "Памелою"... А "кіпрське вино"( "Господиня заїзду") та " всім спати" ("Моя професія...") стали мемчиками моєї сім'ї)))). Бажаю вам пошани від глядачів, втіхи від своєї праці та нових ролей. БРАВО!І надіюсь на нові зустрічі.