Ця вистава вказує на сенс життя і смерті.

Кохати - це нормально. Ненормально - це віддавати своє серце тій, яка не зрозуміє та не оцінить... Нерозділене кохання це "вічний сюжет" для театру та кіно, але жахливий сюжет для життя. Адже так хочеться кохати і бути коханим, шепотіти її їм'я та чути своє у відповідь, відчувати як тремтить пристрастю її рука в твоїй руці... Лише таке кохання повинно жити і наповнювати життєдайними соками кожен день, тільки взаємному коханню підсилу дати крила обом і поєднати дві душі воєдино...
Кохання - це почуття для двох, воно не повинно жити в одному серці та залишати інше серце байдужим і холодним... Кохання - це пісня для двох голосів, мелодія для двох сердець, які будуть битися в унісон і палати вічно!

Ваня, молодець!!! Щастя вам обом, Казмірукам поповнення бажаємо...

Вітаю Іру та Івана ще раз і чекаю весілля! Вистава -клас, актори - майстри своєї справи МОЛОДЦІ! Браво!

Чудова вистава Просто немає слів!!!!

Дуже гарно віщала, стоячи на столі, геть як в житті.Оскара!

Талановитий актор, найкраще грав у спектаклі "Тев'є".

захоплююся Вашим талантом. В кожному спектаклі Ви є окрасою.

В якій виставі?

Певно, в "Тев"є"

Щойно прослухав Ваше інтерв'ю і хочу подякувати Вам за цікаву розповідь та побажати ще більше цікавих ролей, сімейного затишку та натхнення!

P.S. Окреме "дякую" за роль Гелікона!

Ми пишаємося Юро Вами!!!Ви дійсно талант!Хай щастить Вам у Вашому акторському житті! І Ваша гарна врода, розум,та щирість ще довго радує нас!)))))

Андрію!!! Ви неперевершені!!!!)))))))за ради Вас ходимо на вистави

Ігоре! Ви неможете не подобатись))) у Вас закохуються....Ваша професійність і майстерність доводить це!))))

Дякую)))

Це точно, що сміх крізь сльози. То смішно, то плакати хочеться. Вистава цікава, гра акторів, як завжди - заворожуюча.

Згадались ті дивовижні далекі часи, коли чарівні принцеси додавали до щойно написаного листа краплинку своїх парфумів і разом із пристрасними словами надсилали своєму принцу частинку свого аромату... А зморений чеканням принц під сяйвом свого вірного супутика-місяця, зі сльозами кохання на очах, читав її лист та вдихав, відчував, вбирав у себе кожне слово своєї чарівної принцеси, кожну краплинку її аромату... А потім сідав писати їй нового листа і знову чекав її слів, і знову сумував за тим солодким та неповтроним ароматом її парфумів, за її милим серцю почерком... Йому так хотілось цілувати папір, якого торкатились її ніжні руки і так хотілось вірити, що завтра буде новий день, а з ним - новий лист!

... або зустріч...?

Станіславе, ви дорече гарно співаєте і граєте на музичних інструментах!!! Ви не думали записати свій диск?і також із своїми колегами ???

задоволена переглядом. Режисеру браво! все прочитується...всі деталі...і смітник-трибуна, і ціліндр...і портфель...декорації допомагають і акторам і глядачам!!!