Калігула
Калігула
А. Камю
Абсурдна трагедія на 2 дії
Тривалість: 2 год 40 хв
Прем'єра - травень 2010 року

Рівне 1, Марина Прищепа, Олександр Ковтунець

Вистава-володар гран-прі VIII Міжнародного фестивалю  "Класика сьогодні" у 2011 році, м. Дніпродзержинськ, переможець у номінації "Краща чоловіча роль другого плану"  - заслужений артист України Віктор Янчук, "Кращий молодий актор" - Станіслав Лозовський.
У 2011 році на Херсонському міжнародному театральному фесті "Мельпомена Таврії" визнана кращою режисура "Калігули".
У вересні 2012 року вистава відзначена  спеціальним дипломом від критиків "Висота"  на  XVII Міжнародному театральному фестивалі «Біла вежа-2012. Класика Plus» у м. Брест, Білорусія.
У грудні 2012 року  на Х Всеукраїнському фестивалі “Тернопільські театральні вечори. Дебют-2012″ колектив театру з виставою "Калігула" отримав перемогу у номінаціях “Краща чоловіча роль” - заслужений артист України Андрій Куделя, “Краща чоловіча роль другого плану” - Станіслав Лозовський, “За пластичне вирішення вистави” нагороджена Влада Белозоренко. Окрім того, журі відзначило високий рівень вистави Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру “Калігула” А. Камю режисера Сергія Павлюка, який став лауреатом “Тернопільських театральних вечорів. Дебют” у 2007 р.


Перший варіант п’єси «Калігула» була написаний у 1939 році. Молодий актор аматорського театру при студії «Радіо Алжиру», А. Камю створює її незадовго до початку Другої світової війни і відводить у ній головну роль собі…
«Калігула» -  це історія про римського імператора, що увійшов в історію як найжорстокіший і найбожевільніший у своїх вчинках. За чотири роки правління, як свідчить біограф, він впав у «кесареве безумство» і вимагав, щоб йому поклонялись як богові. Калігула був покараний підлеглими. Під час третього замаху трибунів імператора було вбито.
У п’єсі А. Камю Калігула,  вражений смертю своєї сестри і коханої Друзілли, повстає проти долі і вирішує встановити у імперії «царство повної свободи». На своєму шляху він не жаліє нікого, відкидаючи усі людські почуття і пробуджуючи в оточуючих страх і ненависть.
Користуючись постаттю Калігули, А.Камю доводить, що  неможливо зруйнувати усе, не зруйнувавши себе.
Зрештою, як казав Жозеф де Местр, кожен народ має таких правителів, на яких заслуговує.

Прем'єра вистави - травень 2010

Режисер  - Сергій Павлюк
Переклад -
Петро Таращук
Художник-постановник
- Алла Локтіонова
Режисер з пластики
- Владислава Бєлозоренко
Музичне оформлення
-  Сергій Павлюк, Станіслав Лозовський
Звукорежисер
- Богдан Сівак
Художник по світл
у -  Дмитро Усик
Помічник режисера
- Любов Харченко

Фрагмент вистави. Лютий, 2011 рік.

 

Публікації по темі
«Бедный император, которого никто не любил». Рівненський облмуздрамтеатр на "Білій вежі - 2012"
«Калигула» из Ровно: как романтик превратился в изощренного самоубийцу
Абсурд с глубоким смыслом. Украинский «Калигула» произвел фурор на фестивале
Рівненський "Калігула" взяв Брест і "Висоту"!
"Игра в классику: победители и проигравшие". Рівненський облмуздрамтеатр на "Білій вежі - 2012"

Дійові особи та виконавці:


Калігула - заслужений артист України Андрій Куделя
Кезонія - заслужена артистка України Ніна Ніколаєва,   артистка драми Катерина Лапіна
Гелікон - заслужений артист України Станіслав Лозовський
Хереа - заслужений артист України Віктор Янчук
Сціпіон - артист драми Ігор Ніколаєв,   артист драми Володимир Федінчук
Друзілла - артистка балету Наталія Тургенєва
Старий патрицій - заслужений артист України Володимир Дьяков
Перший патрицій - артист драми Олег Пшин
Другий патрицій - артист драми Юрій Ширко
Перший патрицій - заслужений артист України Петро Ліснічук
Третій патрицій - артист драми В'ячеслав Давидюк
Четвертий патрицій - заслужений артист України Сергій Бондарук
П'ятий патрицій - Головний балетмейстер Олександр Віюк
Шостий патрицій - артист драми Андрій Шевчук
У масових сценах - артисти балету

Якщо Вам сподобалась вистава, рекомендуємо також переглянути:



Фото до вистави

 

Коментарі

Сторінки:  1  2  3  4  наступна>
08.12.2011 22:50 Ігор пише:
Кров, дикий регіт, собачий гавкіт, сльози... Надзвичайно сильне враження справляють відверті, іноді не зовсім зрозумілі, а подекуди й цілком абсурдні сцени. Лунає дивна музика, глядачі та актори все глибше й глибше занурюються в якусь безодню абсурду... А в епіцентрі цього абсурду постає Калігула - імператор, правитель, цезар, вершитель доль оточуючих і майбутнього цілої імперії!
Він кохав рідну сестру. Він вважав життя антиподом кохання. Він прагнув по-своєму змінити світ. А ще він був таким самотнім... Він упивався своїм безумством, прагнув влади над усім, що на землі й на небі, міг усе... Проте не міг найголовнішого - вберегти від смерті тих, кого кохав і цінував, тих, кому до ніг хотілося кинути усю імперію!
А ще - він так хотів мати місяць...
09.12.2011 00:59 ..НІНА... пише:
Ігорю.
Це що ти написав ми побачили...
Хотілося запитати Ігоря: "Ну... І що?.."
09.12.2011 15:22 Ігор пише:
Шановна пані Ніно! Мене дуже тішить, що Ви також були на цій виставі й знайшли час прочитати мою скромну думку. Правда, дещо дивує Ваше запитання... Можливо, Вас збентежила відсутність у моєму коментарі таких загальних фраз, типу: "Чудова вистава!" або навпаки "Погана вистава!"?..
Цілком поважаю Вашу думку, проте не все в мистецтві піддається простому опису. Особливо у мистецтві тетральному, особливо - якщо мова йде про "театр абсурду". Не знаю, чи знайомі Ви з історією світового театру та літератури і тому не братиму на себе просвітницьку роль, лише скажу, що незвичайне мистецтво театру абсурду неможливо описати такими звичайними словами, на кшталт "добре", "погано", "весело", "сумно". Абсурдна драма - це сміх зі смерті, вода, що палає, лід, що горить. Це - поєднання непоєднуваного. В літературі такий прийом називається "оксюморон". Ось саме це ми з Вами бачили і актори зіграли все саме так, як і повинні були зіграти. Це не "добре" і не "погано", це - саме так, як і вимагає драма абсурду. І музика абсолютно різної тональності, і дивний одяг, і купа старих газет на сцені - все це є невід'ємною частиною мистецтва абсурду в задумі Альбера Камю і у відтворенні Рівненського театру.
09.12.2011 16:53 Her Thought пише:
Актори надто міцно зрослися зі своїми образами, так і не розкривши глибину оригіналу... та по суті, усе дійство є маніпуляцією публіки, яка прагне "Хлеба и зрелищ!". На жаль, вистава, попри креативні намагання режисера, перетворилася на пародію справжньої абсурдної трагедії Альбера Камю. Замість неї ми отримали Шоу. Так, воно приваблює здебільшого поверхневу публіку. Місія досягнута успішно, і взагалі ніхто навіть не переймається тим, що театральне мистецтво на рівненській сцені відсутнє...
09.12.2011 21:41 Станіслав пише:
Her Thought, а на якій саме рівненський сцені відсутнє мистецтво: на великій,чи на малій??:))
09.12.2011 22:18 Ігор пише:
Шановна дописувачко, Ви, напевно, є найбільшим знавцем театру,якщо вмієте виділяти категорії "поверхневої" та "неповерхневої" публіки. Мушу Вас засмутити, але до "поверхневих" належать саме ті, хто перед візитом у театр, або після нього лінується заглянути в розумну літературу і принаймні хоч щось дізнатися про "театр абсурду" загалом та твір "Калігула" зокрема...
Шановна пані-гуру театрального мистецтва, відкрию Вам ще одну таємницю. Ви навіть не підозрювали, але існують два бачення одного і того ж драматургічного твору - авторське та режисерське. Оскільки ні Ви, ні я не були особисто знайомі з великим майстром художнього слова Альбером Камю, то його бачення твору (авторське бачення) нам невідоме. Те, що ми з Вами мали нагоду побачити називається режисерським "прочитанням" твору і саме таке "прочитання" цього складного твору має право на сценічне життя.
"Театр абсурду" - не такий простий, до якого Ви звикли. Він змушує думати, аналізувати, робити висновки і бачити головне - навіть через елементи шоу і видовищності. Честь і хвала тому режисеру, який взявся за такий складний твір і так вміло передав його суть на сцені, нехай і через шоу.
Якщо ж такі важливі складові драми абсурду як гучна музика, дивні костюми і різноманіття емоцій завадили Вам побачити головне - мені Вас відверто шкода...
09.12.2011 23:32 Я так думаю пише:
Her Thought, дозвольте поцікавитись, які вистави окрім "Калігули" Ви бачили у рівненсьому театрі?
Бо мені кілька разів і навіть більше таки вдавалось побачити, як Ви кажете, мистецтво!
10.12.2011 15:39 Her Thought пише:
Препрошую, пане Ігорю, але Калігулу в оригіналі я читала, і тому маю право на життя цієї думки, так само як і втілення режисерської ідеї, яка мене засмутила, адже я побачила розкриття трагічного неспівіснування нещасного імператора із реальним світом та його хиткими законами саме завдяки книзі. Театральне дійство чітко натякало на комуністичне минуле нашого народу та його вождів, переплітаючись із сучасним політичним катуванням. Тому, виставу також можна розглядати як пародію на етнічну трагедію українців, оскільки "кожен народ має тих правителів, на яких заслуговує..." Ох, пожалійте краще себе, якщо не розуміючи суті моїх слів, ви так легко можете принизити жінку, не знаючи до чого звикла я і наскільки мені близький чи далекий світ театру абсурду.
10.12.2011 15:55 Her Thought пише:
Я так думаю - театр відвідую досить часто, була на Ненормальній, Каліці з Острова Інішмаан, Наполеоні та Корсиканці, Вишневому Саді, Сорочинському Ярмарку, Сні Літньої ночі, Одкровення від Івана та багатьох інших. Останній Строк по-особливому вразив смутком... це чудова вистава... І насправді моя думка щодо Калігули не обійшлася без гіперболізації, писала надмірними емоціями, оскільки мене зачепило не настільки саме бачення вистави, а реакція публіки, більшість з якої точно не читала Камю. Це сумний аспект. І щойно побачила, що написала "мистецтво відсутнє" - хоча прагнула сказати "час від часу відсутнє", адже все-таки вистави на Великій Сцені частіше мають атмосферу телевізійно-розважальну, а хотілося б Завжди поринати у літературно-філософський театр.
10.12.2011 18:09 Silent Storm пише:
Шановна Her Thought! Я не можу не зауважити, що мене глибоко вразило Ваше бачення вистав, Ваша обізнаність і Ваші тверді погляди. Дозвольте висловити Вам моє щире захоплення.
З Вашого дозволу я хотіла б зробити декілька зауважень з приводу ваших коментарів.
Розумієте, шановна Her Thought, я не такий обізнаний лядач, як Ви. Але "Калігулу" я бачила і, з огляду на Ваші коментарі, можу зробити певні висновки про Вас та й театр взагалі.
У своєму коментарі Ви писали " Театральне дійство чітко натякало на комуністичне минуле нашого народу та його вождів, переплітаючись із сучасним політичним катуванням. Тому, виставу також можна розглядати як пародію на етнічну трагедію українців, оскільки "кожен народ має тих правителів, на яких заслуговує..." " Перепрошую, невже Ви бачите всюди тільки таку тему? Невже варто її всюди шукати? А так як знайти її досить легко, то перегляд вистав - та й не тільки вистав! - не буди мати жодного сенсу! Я перепрошую, але чи не варто дивитися вистави не посилаючись на історію нашого народу? Ви ніколи не намагались дивитися не на поверхню вистави, а на її середину, у її душу?
Звичайно, це так легко! Подивитися виставу і кинути: "Розважальна виставка! Лише шоу!" Ми усі живемо у такому шоу! А Театр не завжди має ставити Серйозні п'єси. Він відповідає Життю, а Життя - це не пошук філософського змісту, повірте! А взагалі, якби Театр був лише літературно-філософський, хтось сказав би: "Хотілося б поринути у розважальне"
Сподіваюсь, я не образила Вас, адже я просто хотіла висловити Вам свою думку. Дякую.
А Театру - Браво! Ви молодці і не здавайтесь!
10.12.2011 22:47 Ненормальна пише:
Бачу тут зібралися великі знавці театрального мистецтва.
Не могли б ви мені пояснити символ газет у даній виставі?
10.12.2011 23:11 KOT пише:
Как они шуршат.....газеты...)))))))))
11.12.2011 02:05 Her Thought пише:
Silent Storm, прошу надалі обходитись без захоплення із ярличком "сарказм", ну або ж прояви Вашої щирості досить нетипові)) Пані, я не бачу лише такі теми, тому звідки з'явився висновок, що це оточує мене повсюдно?) Комуністичні символи тут присутні логічно, навіть артисти балету навколо Калігули-Венери були одягнуті у підозрілі костюми наче із радянських плакатів) якщо ненароком або справді цього немає у задумі - нехай, моя свідомість розпізнала для себе щось надто схоже, хоча й Комунізм відносно віддалений від мого покоління. Я зовсім не за перетворення театральних п'єс в одну настроєвість, хіба справжні мистецькі витвори обов'язково серйозні? Я проти кітчу.
11.12.2011 02:11 Her Thought пише:
А Душу я відчула у самому творі Альбера Камю. Окрім цього, я із превеликим запалом вишукую глибинну сутність, та в цьому разі вона не була першоплановою актрисою.
11.12.2011 09:29 Адміністратор сайту пише:
Любі театрали, а отже інтелігенція, дуже прошу Вас не переходити на ТИ у Ваших коментарях. Адже кожна думка має право на існування, тим більше, якщо її наявність не загрожує життю.)))Прошу бути більш терплячими один до одного!)
11.12.2011 21:48 Ігор пише:
Як постійний відвідувач і щирий поціновувач Рівненського театру просто не можу залишатися осторонь такої палкої дискусії. Тим більше, що початок цій дискусії поклав саме мій коментар, який зовсім не мав на меті когось образити, однак, все-таки, чомусь не сподобався пані Her Thought...
Абсолютно погожуюся із дописувачем Silent Storm в тому, що дивитися на виставу "Калігула" через призму комуністичної чи будь-якої іншої ідеології аж ніяк не варто. Проте, якщо це думка окремої людини, то вона, звичайно, має право бути. А ми маємо право погодитись чи не погодитись з нею.
Проте, як би там не було, я жодним чином не поділяю думки про відсутність мистецтва на сцені Рівненського театру. Зрозумійте ж Ви, врешті-решт, - мистецтво не проявляється в одній виставі. Щоб стверджувати чи заперечувати наявність мистецтва, необхідно бути обізнаним чи не з усіма виставами театру, бачити роботу усіх без винятку акторів на сцені, мати бездоганний смак та гуманітарно-класичну підготовку.
Мистецтво на сцені Рівненського театру є, було і, сподіваюсь, буде надалі, просто проявляється воно по-різному!
Я вже наголошував на тому, що "Калігулу", як і ряд інших вистав, не можна оцінювати загальноприйнятими словами - надто вже складний цей твір для прочитання та для постановки. І не потрібно вишуковувати в моїх скромних словах якісь образи чи "приниження жінок", пані Her Thought. Просто неправильно це - на основі однієї вистави робити висновки про наявність чи відсутність мистецтва в театрі. Навіть, якщо особисто Вам ця вистава не сподобалась - це не привід зводити нанівець працю усіх тих, хто долучився до створення цього сценічного твору.
І ще раз дозволю собі підтримати Silent Storm і також вигукнути: "Браво!" театру. "Браво!" мистецтву! "Бравіссімо!" тим, хто наближає це мистецтво до звичайного глядача!
P.S. Дійсно, як слушно зауважив адміністратор сайту - будьмо толерантними, панове!
11.12.2011 21:59 Ігор пише:
Пам'ятаю, хтось із дописувачів поцікавився тим, що означають газети у виставі "Калігула"...
Пам'ятаєте останню фразу Калігули: "В історію, Калігуло! В історію!"? Так ось газети - символ тієї історії, якою стає кожен прожитий нами день, кожна хвилина, що промайнула. Хоча, в "театрі абсурду" не все так однозначно. Тут щось таке звичне й буденне може означати щось неземне й неймовірне.
27.12.2011 13:44 Кетрін пише:
Приємно усвідомлювати, шо у нашому театрі можна переглянути вистави, які викликають таку масу емоцій! Браво акторам, браво режисеру! Окреме дякую "палким поціновувачам Рівненського театру" за за дискусії та обговорення.
20.01.2012 21:24 XENA пише:
"Калігулу" дивилася кілька разів і, мабуть, дивитимусь допоки вона буде. Думаю, це одна з кращих постановок.
До театру ходжу регулярно і після кожної вистави я не виходжу, а "вилітаю на крилах". Для мене театр - це і відпочинок, і натхнення. Емоцій - завжди через край!!!
БРАВО - ТЕАТРУ!!!
29.01.2012 23:20 Хвесик Юлія пише:
Ходила на "Калігулу" 2 рази і піду ще й втретє. Я, звичайно, не так глибоко обізнана у творчості Камю, як деякі наші дописувачі, але з упевненістю можу сказати те, що стосується самої вистави: на сцені все було просто шалено, дивовижно і надзвичайно майстерно поставлено і виконано! Одним словом - 100%-ва абсурдна трагедія, цим все сказано.
Окрема подяка за блискуче виконання головної ролі - Андрію Куделі, енергетика та всі емоції відчувалися навіть у залі,- з такою віддачею працював на сцені! Після перегляду - просто шквал емоцій. Так тримати!
Сторінки:  1  2  3  4  наступна>


Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку