Із дитинства знаю, що професія актора була найомріянішою для дівчаток. І коли ми ставали в коло, то чисто по-жіночому (вже тоді) вихвалялися, як ми будемо виглядати. Коли ж акторством займається чоловік, у цьому (думаю, жінки зі мною погодяться ) є щось екзотичне, а якщо до цього додати ще й керівну посаду — вийде доволі інтригуючий образ чоловіка. Чи є у цьому хоч крихта правди, про це нам повідає директор Рівненського обласного музично–драматичного театру Володимир Петрів.

Трихвилинна тиша, сльози на очах розчулених глядачів, нескінченні бурхливі оплески – так завершувалася прем’єрна вистава нового театрального сезону, яка днями відбулася на малій сцені Рівненського обласного академічного українського муздрамтеатру. Події п’єси розгорталися у безпосередній близькості до глядача, тож акторам довелося показати усю свою майстерність, викластися на сто і більше відсотків, адже кожен рух, слово, емоція, думка мали бути правдивими, щирими, справжніми. І це вдалося… Автентичний спів, особлива мова, гра світла лише підкреслювали та доповнювали талановиту гру акторів. Але, як кажуть, краще один раз побачити, аніж десять разів почути…

Помічник режисера

Головний балетмейстер

помічниця режисера

Концертмейстер