Юрій Дюг
Юрій Дюг
переглядів: 2162
коментарів: 2
09.12.11
Правда калік
Тема навіяна новою прем`єрою в Рівненському облмуздрамтеарі за п`єсою ірландського драматурга Мартіна МакДонаха "Каліка з острова Інішмаан.". Але обговорювати ми буде не виставу, а реакцію людей. То ж слухаємо і пям`ятаємо, що це всього лиш моя думка.
Всі ми каліки. Абсолютно всі. Тільки одні мають сміливість це визнати і навчитись з цим жити, а інші навмисне не помічають і замовчують це. Не варто боятися, адже у кожен у своєму калітстві винятковий.

Коментарі

09.12.2011 11:27 Тоха пише:
Ну, якщо говорити про те, що усім ми тільки половинки, які шукають знову ж таки свою половинку, то ми таки каліки. Адже не може повноцінна людина складатися лише з однієї частинки-половинки ;)
12.12.2011 23:33 Ігор пише:
Якщо брати до уваги каліцтво моральне, то й справді виявляється, що більшість з нас каліки... Проте, страшне не саме це каліцтво, а тотальне небажання "одужувати", абсолютна інертність думок і вчинків. Ми наче застигли в своїй духовній неповноцінності та якимось дивовижним чином не хочемо її долати...
Особисто мене страшить, що це каліцтво душі набуває рис генетичного захворювання і передається від батьків дітям. Чим більше дивишся на сучасну молодь, тим частіше говориш: "Ми такими не були..." А й справді, згадаймо нашу молодість без ультрасучасних гаджетів і соціальних мереж, без абсолютної вседозволеності й пива у підніжжя пам'ятників... Здається, й калік усяких було менше, і сонце сяяло яскравіше й хотілося у щось вірити.
Однак, не може не радувати те, що світло в кінці цього мороку, все-таки, горить. Таким світлом є культура загалом та театр зокрема. Саме Мельпомені й Талії судилося визволити людство з тенет каліцтва морального й духовного та наблизити день торжества людського духу й думки!


Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку