https://concert.ua/uk/events/marusja-churai-rovno

Це голос наш, це пісня, це душа.
Така Маруся сьогодні — легкі витончені рухи від кінчиків пальців, до легких порухів всього тіла. Зболена Маруся Чурай. Втомлена від запитань суду і звинувачень людей. Мовчазна і самотня. "Все, що від мене лишилось,то власне уже не я". Говорить героїня Ніни Ніколаєвої. Віз, як грати з яких вона бачить лише сонце, яке її не покинуло і не звинуватило. Тільки сонцю, яке є над всіма, вона говорить правду. Маруся, яку створила Ніна- згасла, зранена, втомлена від життя, яке "не вийшло". Найвиразніший засіб актриси- погляд. Весь біль в погляді, через погляд я побачила погляд саме тої Марусі, як мені здалось, коли я лише читала вперше роман. І безумовно голос,яким акторка досконало володіє та керує, навіть найменший напівтон, який скерований нею саме в те русло дає ефект мурах по тілу. Все просто, без пафосу і надриву, Ніні не потрібно на собі "рвати волосся",щоб глядач плакав. Один напівтон. І в погляді, і в слові. Таким був сьогодні і Гриць. Який кається і плаче. Зворушливий і загублений між своєю душею, яка прагне любові і наріканням матері,які його обвивають , як змія. Все роздвоєння Гриця- Станіслава Лозоського сьогодні у тремтінні уст і сліз на очах. Він зрадив себе, а за тим і Марусю. Від цього його душа і погляд був, як у пораненого звіра. Браво вам.

Вчора я зрозумів що таке культурний шок, в хорошому розумінні цього слова. Це просто шедевр. Постановка і спів - надзвичайні. Всім рекомендую.

Браво!
Дякуємо!
Хотіла щось написати... Забракло слів.
Це точно "культурний шок, в хорошому розумінні цього слова".
Натхнення всім!

Переглянула виставу.....знаєте,от є такі вистави,після яких кожного дня хотілося б ходити в театр,насичуватися енергією,позитивом....а є такі,які відбивають це бажання на певний період."Маруся Чурай"-,відбила,відштовхнула.І ніби все гарно,і ніби правильно,але от в душі порожньо.Можливо занадто однотонно по емоціях(лише сльози,розпач,біль),а от якоїсь романтичної теплої ноти не було. Дякую...успіхів та творчих звершень!

27.02.2019 р. була на виставі «Маруся Чурай» за твором Ліни Костенко. Сказати що вистава була хороша, це не сказати нічого. Слів бракує щоб описати моє враження після побаченого і почутого.
Я занурилась у колишнє сільське життя людей, з його звичаями, обрядами, любов’ю до землі, праці. Як зачаровує український танець і мелодійно звучить українська пісня, яка ніжна колискова. Чого так бракує у сучасній культурі. Хотілося в тому часі і лишитися, попри те, що там тривала війна. Але й у нас триває війна і які актуальні слова Ліни Костенко про війну, і тепер…
Щодо гри Н. Ніколаєвої (Годунок), мені здається, що ніхто, краще за неї, вже не зіграє роль Марусі Чурай. Влучила прямісінько в душу глядача. Хочеться повернутися до твору письменниці і жадібно вчитуватись в кожен рядок цього твору. Як я радію за наших школярів, що вони мають можливість побачити і відчути ту біль та страждання, яку відчувала Маруся Чурай, від нерозділеного кохання. Артистка, Н. Ніколаєва, приклала максимум зусиль, щоб донести це до глядача і я повірила кожному її погляду, слову, руху, співу. Після вистави мені і моїй хрещениці пощастило зустріти Ніну біля гримерки і особисто привітати з неперевершеною грою. Те, що я побачила мене вразило ще більше. Вона була ще в образі, на щоках виблискували сльози, всю цю біль та страждання яку зіграла на сцені, Ніна пропустила через себе. Після чого я довго думала… Яка ж це складна професія і скільки йде здоров’я, наполегливої праці щоб передати потрібну емоцію глядачу.
Гра Станіслава Лозовського, була також неперевершеною. Я відчула тяжкий вибір між матір’ю, яка дала життя і яка надіється на одного нього, та коханою, яка окрилила та наповнила серце любов’ю. Ви стали моїм улюбленцем ще з вистави «Марія Тюдор», яку я не можу забути досі. Цікаво, чи побачимо ми її ще?
Єдине, що мене засмутило у виставі «Маруся Чурай», я так чекала, щоб як грім серед ясного неба, у чоловічому виконанні все таки прозвучала пісня «Засвіт встали козаченьки»!!!
А ще в мне є велике бажання, щоб сама Ліна Костенко була глядачем цієї великої постановки. А можливо Вона вже бачила..? Якби ж так, то я б ще більше гордилася та раділа за наших Рівненських акторів і за наш театр. Які ви всі молодці, які творчі, працьовиті й талановиті, такі прості і щирі!!! Як ви любите наше рідне місто і возвеличуєте його!!!
Гучних вам оплесків і низесенький уклін!!!

Сьогодні була на "Марусі Чурай". Найбільше вразила вистава влітку на закритті сезону, коли вперше дивилась.Тоді просто слів не було, щоб все передати. Ніна Ніколаєва-це просто реанкарнація Марусі Чурай.Такий гарний голос у Ніни Ніколаєвої. Браво! Браво і всім акторам, і балету, і режисеру! Психоделія...Ти в якійсь транс поринаєш: співи, балет, символи заставляюють гостро сприймати трагедію Грицька і Марусі Чурай.Костюми реконструюють тодішній час. Тоді здалося, от чого її виправдали. А зараз: чи винна вона дійсно була? Хіба, що, що не хотіла жити через нещасливе кохання. Випадковість.

Це щось неймовірне! А Ліна Костенко знає, що в Рівному так геніально "оживляють" її "Марусю Чурай"? Бо справжня Маруся, та, що на Небесах. знає... Браво режисеру і всій трупі! Перед вами схиляє голову Вічність...

Такий шедевр ну не може коштувати ...50грн в партері!!???!!!???
Дуже крута вистава, прийду ще раз, рекомендую сидіти в перших рядах.Дякую!!!

Шикарна вистава!)я навіть і не сподівалася , що настільки. Перевершила мої сподівання.
Проплакала майже всю виставу.
Сильні слова про війну та вибір.
Певно, до 2022 я її не так би розуміла.
Відносно постановки-
Так, культурний шок!))
Цікава ідея з піском і казанками на голові. Символічно.