Маруся Чурай
Ліна Костенко. Інсценізація Сергія Павлюка
Тривалість: 2 год 50 хв
Прем'єра 29 липня 2017 року

Режисер-постановник – Сергій Павлюк
Режисер з пластики – Юрій Бусс
Хормейстер – заслужена артистка України Ружена Рубльова
Художник-постановник – заслужений художник України  Ольга Гоноболіна
Звукорежисер – заслужений дія мистецтв України Богдан Сівак, Андрій Вавринчук
Помічник режисера – Олександр Лоєвський, Галина Шарко
Художник по світлу – Валерій Манчук

Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая.
Через віль­нолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.
Маруся виростала з матір’ю, їх обох шанували в Полтаві — через славного батька, а також завдяки Марусиному дару складати й співати чудові пісні.
Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт вста­ли козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють віт­ри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.

Прем'єра "Марусі Чурай" очима фотографа Олександра Майструка (ФОТО)

РТБ, Валентина Гордич, Сергій Сафта

Фрагмент вистави з сайту Erve.ua
В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кож­ному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю...».

Дійові особи та виконавці:


Маруся Чурай - артистка драми Ніна Ніколаєва (Годунок)
Гриць Бобренко - заслужений артист України Станіслав Лозовський
Іван Іскра - артист драми Ігор Ніколаєв
Чураїха - народна артистка України Ніна Ніколаєва,   заслужена артистка України Марина Яриш
Бобренчиха - артистка драми Ольга Лозовська,   артистка драми Вікторія Фіськович
Суддя - артист драми Андрій Шевчук
Мартен Пушкар - народний артист України Георгій Морозюк
Семен Горбань - заслужений артист України Андрій Куделя
Писар - артист драми Олег Пшин
Параска Демиха - артистка драми Катерина Лапіна
Таця Кислометка - заслужена артистка України Алла Луценко,   артистка драми Вікторія Клєщенко-Пилипчук
Галя Вишняківна - артистка драми Ольга Таргонська,   артистка драми Марія Бурдяк
Вишняк - Помічник режисера Олександр Лоєвський
Фесько Окріп - заслужений артист України Володимир Дьяков,   артист драми Сергій Бондарук
Семен Капканчик - артист драми Юрій Ширко
Яким Шибилист - заслужений артист України Петро Ліснічук
Запорожець - артист драми Олег Ягелюк
Ящиха Кошова - артистка драми Емілія Морозюк
Лесько Черкес - артист драми Володимир Федінчук
Гетьман Хмельницький - заслужений артист України Віктор Янчук
Маруся маленька - Артистка драми Ярослава Пилипчук
Гриць маленький - артист драми Андрій Лозовський
Іван маленький - Артист драми Дарій Ніколаєв
Родиці - артистка драми Жанна Бичковська,   артистка драми Наталія Боярська,   артистка драми Оксана Островська
У масових сценах - артисти драми та балету

 

Коментарі

Сторінки:  <попередня  1  2
08.10.2018 11:33 я так думаю пише:
https://concert.ua/uk/events/marusja-churai-rovno
02.11.2018 12:53 Анна Кутова пише:
Це голос наш, це пісня, це душа.
Така Маруся сьогодні — легкі витончені рухи від кінчиків пальців, до легких порухів всього тіла. Зболена Маруся Чурай. Втомлена від запитань суду і звинувачень людей. Мовчазна і самотня. "Все, що від мене лишилось,то власне уже не я". Говорить героїня Ніни Ніколаєвої. Віз, як грати з яких вона бачить лише сонце, яке її не покинуло і не звинуватило. Тільки сонцю, яке є над всіма, вона говорить правду. Маруся, яку створила Ніна- згасла, зранена, втомлена від життя, яке "не вийшло". Найвиразніший засіб актриси- погляд. Весь біль в погляді, через погляд я побачила погляд саме тої Марусі, як мені здалось, коли я лише читала вперше роман. І безумовно голос,яким акторка досконало володіє та керує, навіть найменший напівтон, який скерований нею саме в те русло дає ефект мурах по тілу. Все просто, без пафосу і надриву, Ніні не потрібно на собі "рвати волосся",щоб глядач плакав. Один напівтон. І в погляді, і в слові. Таким був сьогодні і Гриць. Який кається і плаче. Зворушливий і загублений між своєю душею, яка прагне любові і наріканням матері,які його обвивають , як змія. Все роздвоєння Гриця- Станіслава Лозоського сьогодні у тремтінні уст і сліз на очах. Він зрадив себе, а за тим і Марусю. Від цього його душа і погляд був, як у пораненого звіра. Браво вам.
24.01.2019 15:10 Роман пише:
Вчора я зрозумів що таке культурний шок, в хорошому розумінні цього слова. Це просто шедевр. Постановка і спів - надзвичайні. Всім рекомендую.
28.02.2019 10:12 Оксана пише:
Браво!
Дякуємо!
Хотіла щось написати... Забракло слів.
Це точно "культурний шок, в хорошому розумінні цього слова".
Натхнення всім!
28.02.2019 13:10 Ірина пише:
Переглянула виставу.....знаєте,от є такі вистави,після яких кожного дня хотілося б ходити в театр,насичуватися енергією,позитивом....а є такі,які відбивають це бажання на певний період."Маруся Чурай"-,відбила,відштовхнула.І ніби все гарно,і ніби правильно,але от в душі порожньо.Можливо занадто однотонно по емоціях(лише сльози,розпач,біль),а от якоїсь романтичної теплої ноти не було. Дякую...успіхів та творчих звершень!
01.03.2019 10:31 Олена пише:
27.02.2019 р. була на виставі «Маруся Чурай» за твором Ліни Костенко. Сказати що вистава була хороша, це не сказати нічого. Слів бракує щоб описати моє враження після побаченого і почутого.
Я занурилась у колишнє сільське життя людей, з його звичаями, обрядами, любов’ю до землі, праці. Як зачаровує український танець і мелодійно звучить українська пісня, яка ніжна колискова. Чого так бракує у сучасній культурі. Хотілося в тому часі і лишитися, попри те, що там тривала війна. Але й у нас триває війна і які актуальні слова Ліни Костенко про війну, і тепер…
Щодо гри Н. Ніколаєвої (Годунок), мені здається, що ніхто, краще за неї, вже не зіграє роль Марусі Чурай. Влучила прямісінько в душу глядача. Хочеться повернутися до твору письменниці і жадібно вчитуватись в кожен рядок цього твору. Як я радію за наших школярів, що вони мають можливість побачити і відчути ту біль та страждання, яку відчувала Маруся Чурай, від нерозділеного кохання. Артистка, Н. Ніколаєва, приклала максимум зусиль, щоб донести це до глядача і я повірила кожному її погляду, слову, руху, співу. Після вистави мені і моїй хрещениці пощастило зустріти Ніну біля гримерки і особисто привітати з неперевершеною грою. Те, що я побачила мене вразило ще більше. Вона була ще в образі, на щоках виблискували сльози, всю цю біль та страждання яку зіграла на сцені, Ніна пропустила через себе. Після чого я довго думала… Яка ж це складна професія і скільки йде здоров’я, наполегливої праці щоб передати потрібну емоцію глядачу.
Гра Станіслава Лозовського, була також неперевершеною. Я відчула тяжкий вибір між матір’ю, яка дала життя і яка надіється на одного нього, та коханою, яка окрилила та наповнила серце любов’ю. Ви стали моїм улюбленцем ще з вистави «Марія Тюдор», яку я не можу забути досі. Цікаво, чи побачимо ми її ще?
Єдине, що мене засмутило у виставі «Маруся Чурай», я так чекала, щоб як грім серед ясного неба, у чоловічому виконанні все таки прозвучала пісня «Засвіт встали козаченьки»!!!
А ще в мне є велике бажання, щоб сама Ліна Костенко була глядачем цієї великої постановки. А можливо Вона вже бачила..? Якби ж так, то я б ще більше гордилася та раділа за наших Рівненських акторів і за наш театр. Які ви всі молодці, які творчі, працьовиті й талановиті, такі прості і щирі!!! Як ви любите наше рідне місто і возвеличуєте його!!!
Гучних вам оплесків і низесенький уклін!!!
Сторінки:  <попередня  1  2


Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку