«Часи завжди однакові» - казала героїня відомого радянського фільму. Франція XV століття, Україна ХХІ – не важливо. Війни, революції, зради, перемоги. І попіл… Тих, хто згорає у вогнищах тих війн, стаючи, у кращому випадку, національною героїнею Жанною Д’Арк. У гіршому – одним із мільйонів безіменних купок попелу. І не важливо, чи цей попіл потім у хвилини посмертної слави продають за гроші, чи використовують жертвенне ім’я, коли потрібно собі. Бо вона, Жанна, вже нічого не скаже, бо це вже просто попіл…