Щоб побачити постановку про життя ірландських відлюдників, до театру приїхали правоохоронці з різних районів, купуючи квитки по 15 гривень за свій рахунок. Дехто зізнавався — у театр потрапив вперше. Інші додають: часу на відвідування мистецького закладу зовсім немає.

— Ми навіть не сподівалися, що наші працівники так активно відгукнуться і прийдуть із сім’ями до театру, — зазначає начальник управління кадрового забезпечення Андрій Парницький.

А постановник вистави та директор театру Володимир Петрів зазначив, що місцеві міліціонери — «дуже вдячна та емоційна публіка, перед якою приємно виступати».

Фінал п’єси правоохоронці зустрічали стоячи, дехто з жінок навіть «пустив сльозу» — події у виставі доволі філософські та драматичні. Але з гарним кінцем. Правоохоронці жартують, що вперше, будучи у приміщенні театру (тут часто святкують різні урочистості), вони не розійшлися у перерві, а додивилися до кінця.

Традиція мистецького розвитку працівників міліції — своєрідне «ноу-хау» Василя Лазутка. Декілька тижнів тому він зібрав своїх підлеглих в актовій залі УМВС, щоб ті слухали камерний оркестр обласної філармонії. У планах керівництва міліції — повести своїх працівників у кіно, можливо, на фільм «Висоцький. Дякую, що живий».

Андрій Матвіїїв, "Рівне вечірнє"