Без перебільшення талановитий сучасний український митець Сергій Павлюк відкрив «закулісся» постановки у Рівному.

 Про виставу:

Сама вистава буде розбита на три частини. Це суд, де маса акторів буде задіяна. Це сни і спогади Марусі Чурай. Спогади у вигляді монологів Марусі. Монологи – роздуми про те, що Гриць її зрадив. Роздуми – відбуваються у тюремній камері.

Про головних героїв:

Маруся Чурай постане перед рівненським глядачем справжньою. Мені не хочеться робити виставу про символ України знівеченої.

Тут мені цікава доля дівчини, яку зрадили, і яка виявилась не такою сильною, як хотілося б. Це суїцидальна дитина. Після зради тричі вона хотіла покінчити життя самогубством. В кінці вона мовчатиме на суді, аби змусити інших людей підписати їй смертний вирок.

Взагалі в житті нашому багато зрад. Інколи навіть здається, що наша ментальність - це зрада.

У цій п’єсі ми розбираємось і у тому, який Гриць. Взагалі мені хотілося б розібратись, що відбувалось із головними героями.

Гриць, наприклад,  буде розповідати про те, як важко йому давались рішення про заручини. Тобто він розкаже про зраду, ми ж всі люди, і у кожного думки заплутані у голові. Гриць не буде тут негативним героєм.

Про рівненських акторів:

Саме ця постановка – це поетичний театр. Тут буде багато метафор і образів.

Я вимагаю від акторів бути справжніми. Намагаємось зняти поетику, бо актор може просто завчити вірш, але забути про смисл того, що хоче донести до глядача. Впевнений, усі створені образи і метафори допоможуть глядачу проникнутись атмосферою.

У «Марусі Чурай» гратимуть діти акторів Стаса Лозовського та Ніни Ніколаєвої. Син Стаса – мій хрещеник. Також працюватиме у театрі і Яся, дочка актриси Вікторії Клєщенко-Пилипчук. Вона співатиме фінальний псалом у «Марусі Чурай».

Про сцену рівненського драмтеатру:

На сцені пісок та баняки. Кожен предмет символізує певні образи.

Пісок – це дев’ять козацьких могил. Під час вистави у пісок вставлятимуть хрести шаблі, які власне і символізуватимуть оті козацькі могили. Дерева символізують народження сина.

Потім на нього вішатимуть яблука. Почнеться війна, і ці дерева знищать. Це і є символ отих загиблих хлопців, які були тоді і є зараз. Кожен предмет матиме свій сенс, і глядач інтуїтивно все зрозуміє.

Про «благословіння» Ліни Костенко:

Ліна Василівна (Костенко – авт.) хотіла б, щоб я поставив ще п’єси за її творами.

Коли вперше Ліна Костенко давала дозвіл на постановку «Дум про братів Неазовських» для Черкаського театру, питала мене, чи я талановитий. Ну, а я скромний (сміється – авт.), тому чітко відповів їй «Так». Тоді я вам дозволяю, сказала Ліна Василівна.

У Рівному  ставили «Берестечко» за Ліною Костенко. Там і Володимир Петрів добре зіграв, і взагалі режисура Дзекуна мені імпонує (Олександр Дзекун, режисер-постановник, лауреат Шевченківської премії 2008 року за виставу «Берестечко» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру – авт.).

Зараз я спілкуюсь із дочкою Ліни Василівни по Інтернету. Через дочку вона передала, що дозволяє ставити «Марусю Чурай». Так вийшло, тоді я просив дозволу для постановки у Луганському українському театрі. Вистава ішла там лише рік, на жаль. Через події, які там відбулися.

Про «Марусю Чурай» у «вигнанні»:

В окупованому Луганську є люди, які просять мене приїхати і поставити у їхьому театрі «Марусю Чурай». Там вони вважають, що

у Луганському українському театрі залишився єдиний мовний та культурний український осередок. Там насправді багато хороших людей залишилось, які не змогли виїхати. Тепер вони мусять жити у тих умовах.

Хочу зауважити, що все залежить не від режисера і його команди, а від акторів. А ще, звичайно, від глядача. Взагалі ваш глядач дуже вдячний, це продовжує життя постановкам. Сподіваюсь, «Маруся Чурай» житиме стільки ж, як «Сон літньої ночі», «Дуже проста історія» та «Калігула». Рівненський театр мені взагалі імпонує, бо це перший театр де я, як повноцінний режисер, ставив свою першу постановку. У Черкасах вперше я поставив свою дипломну роботу, а тут вже свою першу режисерську.

Приїде Ліна Костенко?

Ліна Костенко не приїде, вона зараз дуже закрита. Звичайно, хотілося б, щоб вона побачила постановку. Ну, але приємно, те, що у Ліни Василівни є ще побажання.  Поставити «Сніг у Флоренції». Працюватиму над цим, згодом.

Як відомо, Сергій Павлюк (н. 1978 р.) – режисер Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша. 2005 року закінчив Київський національний університет культури та мистецтв (курс Н. Гусакової). Поставив близько 80 вистав у театрах України.

 Ліна Захарова Радіо Трек