Вітаю Рівненський драмтеатр із вдалою постановкою української класики. Не зважаючи на те, що вистава за жанром - комедія, в ній підіймаються важливі питання та проблеми суспільства: бажання отримати титул, сімейні відносини, моральні цінності тощо. Усі Актори вдало передали характер та внутрішній світ своїх героїв.
Надзвичайно приємно бачити Сергія Бондарука у головній ролі. Його міміка та жести - це просто геніально! Він не просто виконує роль, а проживає кожну фразу, кожен крок Мартина. Дякуємо за яскраво створений образ. Сподіваємося, що найближчим часом Ви отримаєте звання Заслуженого артиста. Ви дійсно заслуговуєте цього.
Незвичний образ створив Станіслав Лозовський. Неординарні все таки у Націєвського способи залицяння. Його пісні надали особливого забарвлення всій виставі.За відносно короткий час перебування в центрі подій актор майстерно передав наміри та сподівання жениха-реєстратора.
Цікаво було спостерігати за Петром Ліснічуком в образі простого, безпосереднього, добродушного селянина.
Приємне враження справили і новачки театру. Дякуємо Вам та бажаємо кар'єрного росту.
Бажаємо Театру аншлагів, вдячних глядачів та цікавих прем'єр.

З усією моєю любов'ю до українського все одно не зачепило, на жаль... Очікувала комедію, але було сумно. Можливо, ми з чоловіком просто звикли до іншого гумору. А можливо планка після "Дорогої Памели" і "Самотньої леді" занадто висока... Але гра акторів чудова, як завжди) Це те, що позбавлене недоліків)

А мені сподобалась. Та особливо Сергій Бондарук. Повне перевтілення. Насміялась від душі.

Були з бабусею в червні, а досі під враженням. Актори — генії, які подарували нам неймовірні емоції і почуття, час, який ми ніколи не забудемо. Постановка на найвищому рівні! Гнат Юра аплодував би стоячи. Обов'язково підемо ще. Сподіваюся, актори ніколи не сумніваються у своєму таланті, бо це справді Дар Божий.

Гра акторів просто неперевершена. Ми отримали масу задоволення і трохи перезавантажилися в наших складних умовах. Усім, хто готував виставу - величезне дякую!

ДЯКУЮ ЗА СИЛЬНУ ВИСТАВУ! Дивитися цю виставу в 15 років і в 40 плюс- це різне сприйняття. В 15 це як комедія, а в 40 + це навіть траго-комедія. Вспливають в голові слова Мартина ... і задумаєшся!Вистава не лише посміятися,... а й помислити, посумувати! Мартин Боруля так все розповідає і переживає -що забуваєш, ніби це актор- а враження. що сидиш в гостях у його дворі і варенички їж - ніби сам все це бачиш не з залу- а з лавки у тина!

Чудова вистава! Наш Рівненський театр найкращий!