Відкрили сезон поетичною містерією «Та не однаково мені…» за творами Тараса Шевченка. Щоб нагадати своєму спраглому до його животворного слова глядачеві, якого ми роду і що для нас Україна. Для тих, хто боронить її кордони, і для тих, у кого своя «передова»: зокрема, театральна. Зала вшанувала пам’ять курсантів, загиблих під Чугуєвом, хвилиною мовчання, мені ж вона видалася нескінченною вічністю…

Втім, живим — жити. З вірою. З надією. З любов’ю. До родини, до людей, що поруч. До України, яка у нас одна. Вкотре думала про це, слухаючи неперевершеного і вічного Кобзаря. Центральний твір — складна поема-містерія «Великий льох», у якій Шевченко об’єднав події часів Богдана Хмельницького, Петра першого, Катерина другої, дійсності, в якій жив він, і навіть спробував зазирнути в майбутнє України.

Символічно, що режисером і водночас одним із виконавців у містерії став саме лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Володимир Петрів, якому вдається поєднувати творчість та роботу адміністратора. Загалом же виконавцями стали… всі актори театру й навіть їхні діти. Хіба може бути по-іншому, коли звучить Шевченко?! І не просто звучить, музичне оформлення, складні сцени, акторська пластика, спец ефекти переносять у ті непрості для України часи. Й тут-таки «приземлюють»: як актуально Тарас звучить сьогодні, коли хтось уже шматує Україну, а хтось стиха поглядає у її бік... Здається, тут, за кулісами, поселився дух самого Шевченка, і ось-ось ми його побачимо.

Відкриття сезону в Рівному стало, по суті, актом єднання тих, кому «не однакова» не лише творчість Кобзаря, який завше був на покуті в кожній українській хаті, а й тих, кому вже надто болить доля України сьогодні й завтра.

Це означає, що зі своїм головним завданням рівненські театрали впоралися на «відмінно». Тож нехай 81-ий театральний сезон, що так упевнено стартував навічних українських цінностях, буде плідним і неперервним! Бо нам усім — не однаково…