«Каліка з острова Інішмаан» – комедія, перша п’єса з трилогії сучасного ірландського драматурга і кінорежисера Мартіна МакДонаха про Аранські острови, що включає в себе також п'єси «Лейтенант з острова Інішмор» і «Привид з острова Інішер».

Герої «Каліки з острова Інішмаан» живуть на маленькому покинутому ірландському острові, де всі один одного знають, люблять і ненавидять одночасно. Кожен проклинає свою частку, кожен мріє виїхати, але не кожен розуміє, чим може обернутися втілення мрії. Каліці Біллі, найрозумнішому і в той же час найбільш нещасному жителю острова, випадає шанс змінити життя. Саме він, який живе під опікою двох дивних тіточок і мріє дізнатися таємницю свого народження, вирушить на Фабрику Мрій слідом за голлівудськими режисерами, затіявши зйомки фільму про ірландських рибалок.

– Це – п’єса, яка «скальпує» людські проблеми. Вона їх робить «оголеними». Пальців рук і  ніг не вистачить, аби перерахувати усі «скальповані теми», які порушив МакДонах. Головний герой вистави запитує, чи пускають калік у рай, щоб собою не зіпсувати там красу. Говорить і про те, що таких калік, як він, – повно. Тільки він – каліка ззовні, а інші – зсередини. Ми хотіли зробити виставу про любов. Незважаючи на матюки та грубість героїв вистави, вони люблячі. Вони усі амбівалентні: роблять одне, а відчувають і діють інакше. У театрі так і має бути. Написаний текст – це ще нічого не значить. Тому що дуже цікаво, що за тим текстом, – пояснює режисер-постановник Рівненського академічного музично-драматичного театру Володимир Петрів.

Володимир Юліанович зауважує: вистава покликана розбудити думку глядача.

– Я виставу робив для того, щоб підтвердити відомий вислів: якщо кинути в землю зерно, воно проросте. У каліку Біллі зерно кинули, і він підвівся, став на ноги, – говорить Володимир Петрів. 

Актор, який втілив у життя роль каліки Біллі, Ігор Ніколаєв запевняє: любить складні ролі, ті, які даються непросто.

І хоч багатьох черкащан пройняла до сліз акторська гра, виконавець головної ролі не задоволений собою.

– Не задоволений, бо я дуже вимогливий і самокритичний, – зазначив після вистави у коментарі «Прочерку» Ігор Ніколаєв.

За словами актора, в Черкасах – прекрасний глядач, але дуже вимогливий.

– Його повагу і любов треба заслужити. Нам тут не давали «авансу». І це дуже приємно, – говорить Ігор.

Варто зауважити, що сценографію для рівненської вистави виконавголовний художник черкаського театру Сергій Ридванецький.

– Ми давно співпрацюємо із сім’єю Ридванецьких. Сергій – геніальний художник, як і його дружина, яка робить геніальні костюми (Наталія Ридванецька – костюмер черкаського театру, – ред.). У цій виставі ми з Сергієм нічого не придумували, бо є геніальний МакДонах. А Сергій має смак в усьому, що він робить, – пояснив рівненський режисер.

http://procherk.info