Рівненську академічну театральну трупу знову увінчали лаврами переможців. Цього разу – на Всеукраїнському фестивалі «Тернопільські театральні вечори. Дебют-2012».

– Самі глядачі, подивившись вистави дев’яти академічних театрів (із Коломиї, Івано-Франківська, Вінниці, Хмельницького, Київського імені Франка і двох львівських – Лесі Українки та Марії Заньковецької), хвалили лише рівненську абсурдну трагедію «Калігула». Підходили й казали, що в усіх треба повідбирати всі звання, а Рівненському дати «національного», – так, майже скромно, розповів про здобутки своєї трупи директор і художній керів­ник театру Володимир Петрів, коли повернувся додому. – Це незалежна оцінка, і, звичайно, нам тепер заздрять. Але ми таки виглядали значно краще від інших учасників.

А потім директор театру «доперчив» на радощах:

– Журі, намагаючись нікого не образити відзнаками, робить трупам ведмежу послугу. Хмельничанам, які привезли взагалі слабеньку виставу (я б її заборонив навіть безплатно грати на людях!) чомусь вручили приз «За акторський ансамбль», а треба було вставити до цього словосполучення слово «поганий».

Та як би не було, а три призи дісталися рівнянам: «Кращу чоловічу роль» віддали Андрієві Куделі, «Кращу чоловічу роль другого плану» – Станіславові Лозовському, «За пластичне вирішення вистави» – Владі Белозоренко. Головного переможця у цьогорічному «Дебюті» взагалі не призначали.

– Бо, – впевнений Володимир Петрів, – режисера нашої «Калігули» Сергія Павлюка відзначали 2007 року, а двічі це робити у них не прийнято. Та журі все одно відзначило високий рівень рівненської вистави, а це, фактично, перемога.

Рівненська трупа вже активно готується до новорічних свят. Станіслав Лозовський, як завжди, режисує музичну казку. Він пообіцяв, що його «Солом’яний бичок» потішить малечу цікавою пластикою під українську класику і, як годиться, чарівними перетвореннями. А Володимир Петрів тим часом просуває молодого актора й режисера на «заслуженого», бо, каже, «талант треба “проштовхувати”, а бездарність собі дорогу й сама проб’є».

Сергій СНІСАРЕНКО , "Сім днів"