Скажіть, будь ласка, дана вистава на великій чи малій сцені. Онлайн квитки як для малої, а в касі , друзів попросила купити квитки , сказали, що буде на великій...

Мала

Сьогодні пощастило відвідати здачу вистави "Старий форд ескорт темно-синій" та її обговорення. Це щось неймовірне! Нічого подібного в нашому театрі ще не було! Браво режисеру Юрій Паскар за вдалий експеримент з постепічною драмою сучасного німецького автора і акторам Андрій Куделя, Олег Ягелюк, David Steblyuk, Ксенія Муріна, які з величезною самовіддачею, зашкалом емоцій та абсолютною довірою до божевільного режисерського задуму втілили твір Дірка Лауке на сцені. Браво сценографу Анна Пілюгіна і пластіографу Alexandr Viyuk! І великий респект Володимиру Петріву за розширення театральної палітри і виважену репертуарну політику. Не пропустіть, дорогі рівняни, прем'єрні вистави 3, 5 та 19 квітня. Мала сцена, Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр.

Неокласичні інтер'єри нашого театру точно ще такого не бачили. Це те, що тримає твою увагу від початку і до фіналу, після чого ти слухатимеш AC/DC навіть якщо ніколи не слухала/слухав до того. Просто дякую! І вітання Юрій Паскар із прем'єрою!

От і промчала швидко доба з хвостиком мимо лінивої дупи Генріка… Але нікуди не промчали і не зникли враження, спогади і драйвові емоції, які на антикварній тарілочці з темно-синім ескортом піднесли нам Юрій Паскар, Андрій Куделя, Олег Ягелюк, David Steblyuk, Ксенія Муріна та всі-всі-всі, хто створював це дійство…..
Першу третину вистави я відчував себе десь між пунктом прийому склотари радянського розливу і рівненським рок-кафе «Ельдорадо» зразка 2010-х, причому дзвін склотари чувся набагато голосніше, аніж гітарні рифи і захриплий до синяви бомонд рівненського рок-дна. Але то були просто клапті сміття, якими гостро соціальний Дірк Лауке щедро засіяв п’єсу і мізки глядачів, а от потім… потім я зрозумів у повній мірі, як то робити із підпарканної руколи цукерку та інший глядацький кайф! (у фейсбуці є символ естетичної насолоди?) Далі у виставі відбулося все, а все, чого не було, обросте легендами і ще раз відбудеться))). Але, крім захопливих дифірамбів на адресу всіх героїв малої сцени хочеться сказати і ще щось по суті. Отже: Давид-Пауль – гарний артист драми з не дуже гарною (за п’єсою) роллю, яку він прикрасив як міг своєю присутністю, ще раз довівши що петеушники всіх країн «зімой і лєтом аднім цвєтом». Одразу видно, що самого Дірка Лауке німецькі петеушники люб’язністю не жалували і як тільки він зміг написати щось у відповідь, то перетворив їх розчерком клавіатури у неприглядну боязку сіру масу, а нашому рівненчанину довелося викручувати цю ганчірку і витискати з неї характер. Андрій Іванович Шорзе…. – ікона стилю, заслужений ідол театру драми України та чоловіче втілення самої Мельпомени; що тут скажеш – в руках, ногах і на язиці Майстра мокре яскраво горить, ліниве активно працює, а мертве встає і підстрибуючи йде завзято аплодувати))) Він грав як хотів і був схожий на співочий фонтан-гейзер десь у Вудстоку чи на кулуарній тусовці раритетних рокерів. А от Боксер-Олег – був саме той, саме там, і тут, і зараз одночасно, - він прожив на сцені ціле життя, стиснувши його в кулаці до тривалості вистави. І мова його була органічна, і горілка його була органічна, і сам він був органічний як стиглий соковитий городній помідор, вирощений дбайливими руками бабусі-режисера. Спостерігаючи за звивистим ходом п’єси і за Муріною Карін О., я згадував слова БГ: «у каждой женщіни должна бить змея… ето больше чем ты, ето больше, чем я». Завдання - жалити тигра-Шорзе кожен раз, коли він перетинав подвійну суцільну смугу колишньої, - вона виконала блискуче-зміюче, а от стати більшою, ніж ейсі-дісі і випивка не змогла, а то б і п’єса не відбулася, як задумано (знову ж таки питання до автора, який виписав Карін занадто хрестоматійною і трохи зім’ято-неясною у другій половині). Режисер додав її образу виразності, плавності і рельєфності у порівнянні із п’єсою, а жінка-змія Оксани-Карін наповнила це необхідним холодним злим спокоєм у поєднанні з граційною і водночас вагомою сексуальністю. Ну, а що ж режисер Юрій Тимофійович і його закулісні апостоли, світлі імена яких сповна перераховані у програмці? Вони взяли добротно понівечений Дірком Лауке голий андроїд п’єси і трансформували його у мегакруту гіперактивну турбооболонку вистави з гордими захоплюючими криками бравоюай і прекрасним іронічним інтерактивним інтерфейсом, де актори ходять у зал взяти квіти і серця глядачів прямо туди, у дійство, у вихор подій, де можна пожартувати один з одним прямо на сцені з приводу забутого тексту чи всує згадати режисера під час добре запланованої імпровізації, де кров всередині і назовні закипає під гарячим подихом весни і старого доброго AC/DC!…

"Старий Ford...- пречудова вистава, відміна акторська гра і атмосфера!.. Я зі своїм аматорським театром частенько їздимо до вас. І завжди - гарне та неповторне враження! Ще: дуже хотілося б повернення вистави "Сон літньої ночі", "Калігула". З найкращими творчими побажаннями і нехай усім щастить!

навіщо це все? гидота. жити не хочеться! тоді навіщо ходити до театру, якщо і там кажуть: виходу у цьому житті немає! Є лише насміх над життям! Тож смійтеся і шаленійте! Навіть від вибору президента!

Пані Тетяно, вихід є!!! Не сумнівайтесь!! Людям комфортніше нарікати на життя і залишатись у поганій зоні комфорту!! А вихід є)

Доброї ночі! Не спиться. Скажіть,чи є можливість переглянути старі вистави, відзняті, можливо, на відео, які вже не йдуть на сцені театру? Чи є якійсь архів? Було б цікаво подивитись їх, особливо з акторами, яких немає у живих, але яких пам'ятаємо (наприклад, Володимир Сніжний, Анатолій Лозовський)Та й взагалі, цікаво іноді повернутись у минуле. І, можливо, була б непогана ідея зробити вечір пам'яті для них та інших акторів, яких вже немає, хоча можливо ці вечори і проходили - просто не для глядачів чи просто не знала. Думаю, старим театралам дуже цікавим був би такий вечір та й акторам, мабуть,так само. Часом деякі вистави із задоволенням ще переглянув би дома...Дякую..

Ягелюк Олег...не бачила цю виставу, але вже цікаво-раз такі враження. Обов'язково піду...Люди різні, не звертайте увагу. Наш театр-це просто культурне явище.І так завжди було! Зі сміхом...подруга сьогодні каже: "Її дівчата після "Каліки з острава Інішмаан" пішли у кафе пити кон'як..Бо не могли все це сприйняти...В принципі наш театр-театр драми...То чому люди дивуються і зляться драмам...

Скільки часу йде?

1 годину 30 хвилин.

Дивилася виставу не раз, чудова вистава. Гарна гра акторів. Мінімалістичні декорації і все так чудово підібрано.

Скажіть, будь ласка, а для учнів є знижки на квитки?

Я не зрозуміла, про що ця вистава. Навіть не перекажу її зміст, після перегляду. Отже, це не мій жанр. Але я отримала насолоду від гри акторів. Як завжди на найвищому рівні. Максимальна віддача.

Я дуже добре зрозуміла про що ця вистава, але я не зрозуміла, як так можна було відверто показувати, що сьогодні я не в дусі і не хочу грати. Ви ж актори академічного театру, а не самодіяльності. А коли публіка залишає зал, бо їм, як ви виразились "не зайшло", то не потрібно їм аплодувати і цим самим переривати виставу, а поважати тих, хто залишається в залі. Дуже хотілося приєднатися до тих "кому не зайшло", але занадто поважаю наших акторів, але на другий раз візьму з собою лоточок яєць замість квітів.

Пані Галино! На жаль,ви так і не зрозуміли про що вистава, адже все що відбувалося на сцені - це все режисерський задум))) І "незадоволення" акторів теж)

Нецензурна лайка і поза зі спущеними штаньми (постановка справляння нужди) - неабиякий режисерський задум. Безкінечне переставляння ящиків впродовж вистави чимось нагадує постійне човгання дерев'яних ящиків-ранців у "Войцеку" або активну молотьбу ланцюгами у "Гамлеті".

Вкотре переглядаю виставу і переконуюсь, що сучасний модерний театр в Рівному існує. І дуже приємно що такі вистави живуть і тривалий час після прем'єри збирають чи не повна зали.
Сильно, жорстко і зовсім не по лайку чи спущені штани, а про людську трагедію, нездійснені мрії, просто бажання жити, а не втрачати життя на переставляння ящиків.
Актори чудово працюють, і зрозуміло, що навіть те невдоволення про яке писали вище, це теж частина гри, це те саме "переставляння ящиків" в реальному житті, бо актори теж люди і теж живуть своє життя працюючи на сцені.
Дякую режисеру, акторам та команді театру, що вистава живе вже майже 4 роки і дає альтернативу.

Люблю вистави такого типу постановки! Хороша вистава. Хороша гра акторів!Андрій Куделя - супер!) Задуми режисерські цікаві. Вистава, щоб подумати. Рекомендую!!! Мені "зайшло")))