Важко стримати сльози: як у Рівному відгриміла «Енеїда» | Рівненський академічний український музично-драматичний театр

28.03.23

Важко стримати сльози: як у Рівному відгриміла «Енеїда»

У Рівному показали виставу, створену на основі бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда». Прем’єри пройшли 25 та 26 березня у Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі. Як минуле перегукується із сучасним, чому «Енеїда» вже більше ніж дві сотні років знаходить відгук серед читачів та як відомі кожному зі шкільної програми образи грають новими сенсами – простежувала журналістка Район.Культура.

Напередодні Дня театру й у 225 річницю з часу виходу першого видання «Енеїди» епічний бурлеск зібрав у Рівному два аншлаги. За словами речниці театру Ірени Богинської, це вперше з часу повномасштабного вторгнення Росії в Україну їм вдалося заповнити зал на сто відсотків. Приваблювали глядачів не лише акторським складом чи знаменитим твором, а і неординарними експонатами.

Одразу в фоє натикаєшся на велетенський 8-метровий човен з цільного стовбура дерева, який є реконструкцією справжнього човна-довбанки. Його спеціально для прем’єри привезли до театру з парку історичної реконструкції «Оствиця».

Віддалік під склом та охороною – справжня цінність – перше видання поеми «Енеїда», видане 1798 року у Санкт-Петербурзі конотопським поміщиком Максимом Парпурою без відома Котляревського. Щоб поглянути на ексклюзивний примірник з колекції Музею книги та друкарства державного історико-культурного заповідника міста Острога збираються черги охочих.

Поряд на стенді можна прослідкувати усю історію видань поеми – від 1842 року до наших днів. Примірники зі своїх фондів демонструє Рівненська обласна бібліотека для молоді. Тут і добре відомі ілюстрації Базилевича, і перше повне видання «Енеїди» у неординарному футлярі, яке вийшло друком у Харкові вже після смерті Івана Котляревського.

Бурлеску і веселощів додає фотозона із зображенням Енея, яку створив відомий рівненський художник Юрій Журавель. Митець також є автором афіші заходу й сам завітав на прем’єру із сином, якого, до слова, звати як і головного героя поеми – Енеєм.

Однак головні події вечора відбуваються у серці театру. Одна з перших сцен відразу дає зрозуміти, що сюжет поеми резонуватиме із сьогоденням, а режисер лише підсилив цей зв’язок між твором та нашими реаліями. Книги Шевченка, Забужко, Кобилянської, Жадана і звісно самого Котляревського – у постановці рівненського театру Юнона палить українську літературу, як Катерина II свого часу Запорізьку січ і як російські загарбники тепер – знищують все українське на окупованих територіях.

«Котляревський брав участь у війні, коли козаки на боці росіян воювали у російсько-турецькій війні. Після перемоги вони повертаються, а Катерина спалює Запорізьку січ і під цим враженням письменник пише «Енеїду». Хоча Московія сказала, що Котляревський просто переклав «Енеїду» на малоросійську мову, зробив переклад з Вергілія», – розповідає режисер Іван Данілін.

Фото: Віталій Віжанський

Митець із Чернівців добре знайомий рівнянам, адже поставив на сцені Рівненського драмтеатру вистави «Войцек» та «На полі крові», а також зіграв головну роль у «Гамлеті».

«Енеїда» у постановці Івана Даніліна майже канонічна. Режисер запевняє – намагався наслідувати Котляревського і його закодовані сенси.

«Котляревський «Енеїду» закодував настільки, що свої зрозуміють, а чужих нам не треба. Є три рівні прочитання цього твору: перший рівень – побутовий, другий рівень – моральний і третій рівень – духовний. Ми хотіли більше до духовного рівня дотягнутися», – пояснює митець.

Фото: Віталій Віжанський

Поема Івана Котляревського повна іронії та сатири. Попри війну, яку Росія веде проти України, місце для сміху знаходять і в сучасній адаптації твору письменника.

Еней, якого втілюють на сцені рівненські актори Дмитро Пшечук та Володимир Федінчук, разом із троянцями не оминає веселих гульбищ і забав.

«Навіть якщо зараз під час війни буде застосована ядерна зброя, то ми підемо на гору й у нас там буде свій «троянський мартопляс». Це просто нам, українцям, притаманно. Котляревський це закодував», – пояснює Іван Данілін.

Фото: Віталій Віжанський

Принагідно згадує режисер і про незліченну кількість українських страв, які письменник перелічує у своїй поемі.

«Я не розумів, думав, а чого страви? А це ж пам’ять. Пам’ять через шлунок – коли ти згадуєш усі ці наїдки: борщ з пампушками, галушки з салом. Навіть зараз згадую, що такі галушки з салом робила моя бабуся і я одразу повертаюся в дитинство. Туди, до бабусі, до тієї грубки, де вона їх робила в тому великому казані. Через смак Котляревський показує, що ми українці: у нас є своя нація, своя культура і своя мова», – розповідає митець.

Фото: Віталій Віжанський

Мова у «Енеїді» – окрема принада, на яку звертають увагу багато глядачів.

«Вона так звучить! Не дарма саме Котляревський – зачинатель нової української літератури», – ділиться враженням від вистави глядачка Олена.

Фото: Віталій Віжанський

Однак настрій у залі змінюється із наближенням до кульмінації. Адже переломом у постановці стає початок війни, який в сучасних умовах сприймається надзвичайно гостро. Колись геройський, божевільний, навіть безвідповідальний вчинок Низа та Евріала тепер відлунює нескінченною кількістю ризикованих, сміливих подвигів, здійснених українськими військовими.

Коли матір Евріала у розпачі оплакує свого сина і благає повернути їй хоча б тіло її дитини, глядачі розділяють цей біль. Надто реалістично. Надто близько до найболючішої рани українського народу.

«Я не можу стримати сльози», – говорить дівчина на виході із залу.

Фото: Віталій Віжанський

Подарований Вулканом щит із тризубом, який тріумфально здіймає Еней, викликає хвилю оплесків у присутніх й здається, що вони не припиняються аж до завершення вистави.

«Що б ми героїчного тут не робили, герої там. Вони щодня захищають нас і дають нам можливість творити свій фронт. Той, який бореться за ваші душі й допомагає ставати їм сильнішими», – підсумовує подякою українським воїнам виставу директор і художній керівник Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру Володимир Петрів.

Фото: Віталій Віжанський

«Енеїда» Івана Котляревського з нами вже 225 років. Живі, веселі, щирі герої зі своїми чеснотами й вадами, яких з особистим захватом втілюють на сцені актори театру, підтверджують – історія повторюється.

У виставі Еней просить у богів допомогти зупинити пожежу й злива розливається із небес. З гіркою надією рівняни полишають залу театру після першого весняного грому.