Мистецький клондайк Володимира Петріва  в ювілейному суцвітті полудня віку
31.01.12
Мистецький клондайк Володимира Петріва в ювілейному суцвітті полудня віку

Щоразу поспішаючи на побачення з рівненською Мельпоменою, закохуєшся в естетику акторського єства, освітлену режисерською сутністю в яскравих вогнях сценічної палітри. Мистецький клондайк Кентавра рівненської сцени - Володимира Юліановича Петріва у полудень віку, невичерпно поціновується в плюралістичному театральному контексті сучасної української культури.

Грануляція творчого кредо В.Петріва викристалізовувалась насамперед художнім керівником курсу, в особі народної артистки України Валентини Зимньої у творчих майстернях Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1981-1985 р.н.). У цьому престижному закладі Майстер «живого слова» засвоїв реалістичні принципи становлення акторської сутності, основоположні для розвитку вітчизняної педагогіки та практики театру.
Значний вплив на формування творчої особистості В.Петріва мав кінематограф. З 1982 року він знімається на Київській кіностудії ім. О.Довженка. Його фільмографія: «Ще до війни» (режисура – Бориса Савченка), «Україна в огні», «Піски», «Женихи» (режисура Станіслава Клименка). Петрів працював на одному знімальному майданчику з Федором Стригуном, Богданом Ступкою, Валентиною Самойловою, Анатолієм Лук’яненком, Дарією Михайловою. 
За роки творчої діяльності Володимир Петрів на сцені Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру (з 1985 р.) зіграв понад шістдесят ролей різного тематичного змісту й жанрово-стильового спрямування.  Він став інтерпретатором відомих образів драматичних творів за М.Старицьким (Михайло «Не судилось», Головастий «За двома зайцями»),  Лесі Українки ( Префект «Одержима», Перелесник «Лісова пісня»), М. Кропивницьким (Антон «Пошились у дурні»), І.Карпенко-Карим (Гнат «Безталанна»), І.Франком (Михайло «Украдене щастя»), У.Самчуком (Корній «Сльози Божої матері»), В. Шекспіром (Лаерт «Гамлет»), О.Огоновським (Ярема Вишневецький «Гальшка Острозька»), Ліною Костенко (Богдан Хмельницький «Берестечко») та ряд інших ролей, за якими простежується  акторська манера Петріва, діапазон якої - від героїко-романтичного до трагічного амплуа.
В.Петрів-режисер творчі пошуки розпочинає народною трагедією «Суперники» О.Монохіна (2004р.), одночасно працюючи над історичною драмою «Марія Тюдор» В.Гюго. У 2008 році звертається до сучасної драматургії А.Крима «Одкровення від Івана» та «Останній строк» В.Распутіна. У 2011 р. здійснює постановку трагіфарсу «Ненормальна» за п’єсою Н.Птушкіної та комедії «Каліка з острова Інішмаан» ірландського драматурга Мартіна МакДонаха, що ознаменується першим сценічним прочитанням в Україні.
Володимир Петрів успадкувавши від свого педагога творчий метод реалістичного театру, інтерпретує в сучасній режисурі правдиву картину життя, на основі глибокого проникнення в текст драматурга, насичує якнайтоншим психологізмом акторського «переживання» в ролі дійових осіб постави. Стенографічне вирішення усіх його вистав не переобтяжує сценічний простір, а метафорична картинка режисерського задуму завжди зрозуміла глядачу, тому петрівські постановки користуються популярністю у різних вікових категорій.
Актор, режисер, директор і художній керівник театру, який плідно дбає про творче обличчя мистецького храму, аналізуючи сучасну драматургію, діючий репертуар, вміло формує молодий кадровий потенціал. А з 2002 року виховує юне покоління на педагогічній ниві в Інституті мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету та Словацькій Академії мистецтв, застосовуючи «метод дієвого аналізу» п’єси і ролі за системою К.С.Станіславського, долучаючи (у Рівному) провідних майстрів сцени - народних артистів України Ніну Ніколаєву та Володимира Сніжного (2002 р.).
2011 рік для Володимира Петріва ознаменовується новою віхою у плеканні творчої індивідуальності молодого акторського покоління, в якій він створює «педагогічний тріумвірат», ансамблесно сповнюючи його заслуженою артисткою України Галиною Цьомик та доцентом кафедри театральної режисури ІМ РДГУ Галиною Борейко.
В особі Володимира Петрів театральна Рівненщина має талановитого керівника, актора-практика, режисера-новатора, наставника-педагога. Розвиваючи реалістично-психологічну школу сценічного мистецтва, В.Петрів майстерно освоює сучасну національну і європейську драму та забезпечує стабільне функціонування Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру в сучасному мистецькому просторі України.
І нехай ювілейний день визнання творчих карбів, Володимире Юліановичу, сприяє невтомному буянню мистецьких задумів у переконливості сценічних втілень та власних режисерських інтепретацій! Театральна Україна як і Поліський край, потребують Вашого режисерського стилю, Вашої акторської майстерності, професійної самовідданості!
Нехай здоровий гумор і Талант будуть Вашими мистецькими наставниками на золототканому полотні життєтвого шляху, а посмішка рідних та  щирих друзів натхненно інкрустує Ваше творче обличчя на сцені Рівненського театру!

Тетяна Сокіл,  "Мистецькі грані"

переглядів: 2129

Коментарі



Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку