Благодатне наймення - Жінка! Ювілею Ліни Ізарової присвячується...
07.02.11
Благодатне наймення - Жінка! Ювілею Ліни Ізарової присвячується...

Ми – прекрасний витвір природи, різнобарвно несемо своє призначення в житті: одна – милує зір неперевершеною красою, друга – заворожує душу мелодійним співом, третя чарує своєю неопосередкованістю, дипломатичністю, прозорливістю, наївністю, барвистістю характеру. Але в кожній з нас живе мелодія дитинства, пісня материнства і симфонія жіночої мудрості. Ми любимо життя, як ранкова квітка сонячні промені, ми даруємо життя – як солодкоголосий наспів солов’я ранковій блакитті, ми оберігаємо життя, як благословенна земля своїх дітей і ми прощаємо… Бо кожна з нас, носить благодатне наймення - Жінка! Жінка, дружина, матір, народна артистка України Рівненського академічного українського музично-драматичного театру Ліна Тимофіївна Ізарова-Мельничук зустріла свій квітучий ювілей!


Усю велич і простоту свого характеру вона вже 44 рік передає глядачу. У ній поєдналось різнобарв’я ліричних героїнь української класики, сили духу образів радянської драматургії та загадковості від зарубіжних письменників. Ось найяскравіші з них: Джейн «Марія Тюдор» за В.Гюго (1971) ,  Докіца «Птахи нашої молодості» І. Друце (1972), Галя «Циганка Аза» М.Старицького (1973), Гелена «Варшавська мелодія» Л.Зоріна (1975), Есмеральда «Собор Паризької Богоматері» (1977), місіс Хіггінс «Моя прекрасна леді» (1987), Донна Консерсьйон «Камінний господар» за Лесею Українкою (2000), Софія Тарновська «Гальшка Острозька» за О.Огоновським (2003), тітонька Нанні «Солодкоголосий птах юності» за Т.Уїльямсом (2007), Ануш – «Ханума» за А.Цагарелі (2009) та ряд інших багатогранних ролей.
Творчий вечір в честь ювілярки відбувся 6 лютого цього року. Привітати улюбленицю сцени зібралось багато шанувальників, друзів, колег та рідних. В свою чергу Ліна Тимофіївна подарувала свою акторську майстерність в уривках з останніх втілених нею образів у виставах: "Інтимні варіації" О.Арбузова, Ганна - "Вечір" О.Дударєва, пані Дульської у одноіменному творі Г.Запольської та Миронихи у виставі "Останній строк" за В.Распутіним.
Як же формувалось це високе звання у розрізі років творчості? Випускниця Київського інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого творчої майстерні заслуженого діяча мистецтв України професора М. М. Карасьова в 1967 році була запрошена на роботу у Вінницький музично-драматичний театр. За два роки Ліна Ізарова прилучається до своїх однокурсників Н.Ніколаєвої, В.Сніжного (нині народні артисти України), Л.Гордєєвої, В. Потапенко, В. Туровець, М.Волошина, Т.Магадової, де спільно молода генерація творить мистецтво «живого слова» на сцені Рівненського обласного українського музично-драматичного театру. Перегорнемо сторінки місцевої періодики, зокрема газету «Червоний прапор» від 18 лютого1970 р. Рецензенти високо оцінюють головну героїню Ганну в спектаклі «Кожного осіннього вечора» болгарського драматурга І.Пейчева у постановці режисера К.Пивоварова: «Вважаємо, що в особі Л.Ізарової театр має актрису безсумніву обдаровану. В ролі підпільниці Ганни Л.Ізарова показала уміння мислити на сцені, проявила яскравий темперамент. Її героїня ще зовсім молода, але за кожною фразою і рухом проступає твердість характеру, в кожній інтонації відчувається сильна воля  борця…»
З 1973 року Ліна Тимофіївна плекає творчість у душах молодих паростків кафедри театральної режисури Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. Її студенти з глибокою любов’ю до мистецтва відтворюють проросше зерно таланту свого педагога на сценах нашого міста – Вікторія Клєщенко-Пилипчук, Ніна та Ігор Ніколаєві (драматичний театр), Олена Подолець, Павло Больбін (ляльковий театр), на телебаченні – Оксана Боць та Олександр Терехов, Антон Сисюк (Чернівецький театр) та Ярина Гребеньовська солістка гурту «D. KRAY» м. Тернопіль.
Неповторно-безцінною є кожна мить життя актриси. Та усіляка мистецькість тяжіє у своєму поцінуванні до глядача. Цьогоріч  міжнародний день театру  приніс Ліні Ізаровій – Мельничук визнання «Народної», що стало прекрасним дарунком для її мами – Надії Федорівни. Бо це її материнству аплодують глядачі, це для її серця звучить найпрекрасніша мелодія, це її сивочолій мудрості всі квіти шанувальників!

Тетяна Сокіл,"Мистецькі грані"

переглядів: 1475

Коментарі



Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку

 

Читайте також: