Ще в липні режисер і директор театру Володимир Петрів зізнався: вистава стане або грандіозним тріумфом, або грандіозним провалом. Але ризик - справа благородна. Хто не ризикує - той не п’є шампанського. Точніше, віскі. Здавати виставу чимшвидше - театр не поспішав. За два місяці репетицій вирішили і проблеми перекладу, і костюмів, і декорацій.
У підсумку прем’єра побачила світ 12 листопада. Описувати всі сюжетні перипетії п’єси не варто, це треба бачити. Тільки завдання з постановкою Володимир Петрів навіть перевиконав. Хто ж знав, що події та персонажі маленького ірландськоого острова стануть такі близькі українцям. А й справді - змініть географічні назви та імена… Отримаєте звичайне рівненське село чи невеликий хутір. Тут також усі трішки схиблені, п'ють, пліткують, потихеньку з'їжджають з глузду. Це теж болото, з якого неможливо вибратися, у ньому теж повно Калік, тільки звати їх не Біллі… Вони теж хочуть слави, вони теж пнуться у столицю, у кіно та телешоу.
От тільки Макдонах розкриває всі перипетії майстерно, просто і геніально. Не менш влучно під керівництвом Петріва передають характери героїв і актори рівненського театру. А сама п’єса… Комедія - так, трагедія - звичайно, мелодрама?... То що це? Вистава така ж багатогранна, як саме життя. Ти смієшся, через секунду плачеш, радієш, сумуєш, любиш і ненавидиш водночас.
Відкрила постановка і нові імена. Точніше, змусила публіку поглянути на акторів у новому ракурсі та примовляти: "Красунчик! А як зіграв! Нова зірка театру!" Удостоїлись її одразу два актори Ігор Ніколаєв та Микита Кондратюк. Ніколаєв під час репетицій буквально жив роллю каліки Біллі, і результат - неперевершений. Він не тільки передав рухи, мову і жести каліки, а й наповнив усю виставу драмою. Під час його монологів глядачі плакали. Браво! У Микита завдання було іншим. Його легковажний і недоумкуватий герой смішив публіку мало не кожною реплікою! Гарний дебют у вагомій ролі. Решта акторів як завжди прекрасні - Малюк Боббі у виконанні Віктора Янчука, балакучий Потінмайк Андрія Куделі, непроста Гелен Вікторії Клещенко-Пилипчук.
Свідченням успіху вистави стали квитки. Їх на "Каліку з острова Інішмаан" "розмели" на всі вистави до кінця місяця. Навіть прем'єри не дочекались. Вірить наш глядач театру, вірить.
Юрій Дюг, OGO.ua
Коментарі
Додати коментар
Читайте також:
- Відкрили 85-й театральний сезон: у Рівному відбулася прем'єра вистави "Параскева"
- У Рівненському драмтеатрі ще одна прем'єра на сцені "Під дахом" (ВІДЕО)
- У Рівненському драмтеатрі запровадили аудіоопис вистав
- Рівненський драмтеатр презентував "Скрудж Фест" /ЗАЯВКА/
- ЦІНА ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ. Про прем'єру у Рівненському драмтеатрі
- У Рівненському облмуздрамтеатрі прем'єра "ПОВЕРНЕННЯ" за Ф. Дюрренматтом (ВІДЕО)
- «Їхав сюди й не розумів, що на мене чекатиме»: як режисер Дмитро Весельський працює над виставою «Повернення» у Рівненському драмтеатрі
- Директорка Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак побувала на виставі "Зерносховище" Рівненського драмтеатру
- Настав час дізнатися всю правду. Рівненський драмтеатр гастролював у Києві
- Вистава Рівненського облмуздрамтеатру "Зерносховище" — серед номінантів на Шевченківську премію
- ...
Хороша гра акторів. Від Ніколаєва в захваті від Ізарової теж, та й кожен актор був переконливим в своїй ролі.
А от ненормативна лексика розчарувала. Дуже розчарувала. Надзвичайно прикро вразив факт: в академічному театрі на сцені звучить брутальна лайка, голосно і розбірливо, неоднароазово...Ну ще якби якийсь аматорський експерементальний молодіжний театр...
Ходжу в театр, щоб долучитись до мистецтва, високого, доброго, чистого...а тут вуха вянуть від лайки, натяків на яйця і розмов про священників...до того ж, не помітила такої нагальної потреби лаятись...цілком би вистачило просто гострих словець.