"Дивіться виставу до кінця, це все, що я можу порадити!" - попереджав на прес-конференції директор та художній керівник театру Володимир Петрів (між іншим - народний артист України та лауреат Шевченківської премії!). І справді: після фіналу зал встав, влаштувавши акторам овацію. Тих, хто не зрозумів - здається, не залишилося... Свої особливі "лаври" дістав, звичайно, і виконавець ролі Каліґули - заслужений артист України Андрій Куделя.

"Каліґула" - матеріал надзвичайно складний, а після відомого фільму Тінто Браса - ще й ґарантовано скандальний. Це розповідь про людину, яку необмежена влада підняла до феєричних небес - і звідти боляче вдарила об криваву землю. А. Камю зашифрував у своєму творі екзистенційне послання, яке важко, ба навіть неможливо розшифрувати у жанрі "критичного реалізму". Тому режисер-постановник Сергій Павлюк вдався до динамічної естетики театру-буф. Персонажі античності ходять у сюртуках та фраках змість тог, а римські сенатори, обговорюючи план повалення імператора, сидять не в термі, а паряться віниками у звичайній лазні - страшенно нагадуючи українських законотворців... У виставі щедро ллють на сцені воду і навіть палять папір у повній темряві. В декількох епізодах на сцену виводять справжнього чорного собаку, який по-справжньому гавкає та по-справжньому грає!

Вистава вразила стильною колористикою та прекрасним світловим малюнком. У сценах, де дія "провисає" через довгі діалоги - режисер завбачливо додає руху: це механічна лялька, персонаж, який жонглює на ходулях тощо. Ви скажете, що у давньому Римі не було ляльок та ходуль? Ви просто забули, що правда мистецтва сильніша за правду життя!!!

http://zhitomir-online.com