11 грудня в Рівному відбулась прем’єра рок-опери «Біла ворона». Після вистави рівненські сайти і газети зарясніли повідомленнями про тріумф режисера, акторів і всіх причетних до творення вистави. Переказувати сюжет не будемо, але йдеться у «Білій вороні» про Жанну д’Арк, яка свого часу врятувала Францію від англійських загарбників. У виставі безліч перегуків із сучасністю – адже Жанну зрадив і віддав англійцям король Карл, якому вона подарувала корону ціною опору чужинцям. А як вам така фраза: «Припиніть цю безглузду війну! Англійці контролюють дві третини нашої території!»  Нічого не нагадує?

Але в Жанни була віра. У Францію і в перемогу. Нехай англійці сильніші – про це знали король і військо. А звичайна селянка Жанна просто вірила, що Бог дасть їй перемогу. І перемогла. Але і король, і натовп, які ще вчора вважали її героїнею, віддали її чужинцям, бо вона… Так, біла ворона… Не така, як усі… Особлива… А таких не любить більшість, хоч і користується їх самопожертвою.

За відгуками багатьох глядачів і критиків, чи не найвдалішою акторською роботою у виставі стала роль Блазня – Диявола, зіграна Ігорем Ніколаєвим. Ігор був бездоганним – погляд, жести, хореографія, пластика! Йому вдалося створити неймовірний за силою образ, який з першої секунди на сцені заворожує і притягує своєю енергетикою. Цікаво, що подібних ролей у Ігоря Ніколаєва ще не було – у цій виставі він відкрив зовсім нову грань свого таланту.

Як прокоментував спеціально для нашого сайту Ігор Ніколаєв, роль йому давалась легко, бо режисер відразу задав правильний вектор, не обмежуючи творчі пориви актора. Концепція була в тому, що саме диявол і затіяв усе, що ми бачимо на сцені, саме він диригент усіх подій. Саме з цього й виходили і режисер, і актор при вирішенні кожної сцени. Також Ігор зазначив, що з таким талановитим режисером було легко працювати, та й весь колектив театру був задіяний у підготовці вистави, діяв, як одне ціле. Актор щасливий, що йому дали шанс проявити себе з іншого боку, збільшити свій акторський діапазон. Адже ця роль зовсім не схожа на те, що він грав досі. Ігор вважає, що після «Калігули» актори вже скучили за саме таким форматом вистав, тому з ентузіазмом працювали всі.

Ми ж, зі свого боку, ще раз щиро вітаємо нашого земляка і улюбленця публіки з успіхом, і бажаємо йому не зупинятись на осягненому, а тішити нас новими й новими ролями у виставах нашого театру.

Здолбунівчанам же радимо обов’язково переглянути «Білу ворону». Переконані – вам сподобається.