Розпочнемо з завершення фестивалю – з церемонії нагородження переможців.
8 грудня 2012 року на сцені Тернопільського академічного театру імені Тараса Шевченка вручали нагороди «Тернопільських театральних вечорів.Дебют»-2012» най-най-най…Втім, як завжди на наших «святах театрального життя» намагались нікого не образити. На нинішньому фестивалі, можна відзначити те, що тут відбулось своєрідне «прирощування сенсу» до самого поняття «конкурс-фестиваль “Тернопільські театральні вечори.Дебют».
Але попередній, ще «форгелівський» його зміст — виявлення тенденцій художнього процесу — ніхто ж не відміняв.
Особливості афіші-2012: вистав стало менше, ніж зазвичай (позначився режим економії, ввімкнений засновниками із сфери влади); повна відсутність вистав для дітей (що може цілком свідчити про кризу цього жанру ) та все ще досить актуальними залишаються варіації на матриці класичних творів, які, зокрема, продемонстрували цього року митці з Коломиї, Івано-Франківська, Рівного, Тернополя і, звичайно ж, Вінниці. Саме при цьому ми (гадаю, і глядач також) потішились паростками молодої режисури.
А по завершенні – на підсумковій прес-конференції ми, члени журі фестивалю за умовним «круглим столом» в невеликому кабінеті в прибудові театру, який чомусь прозвали «катівнею», попри традицію підведення підсумків шляхом оголошення переможців в кожній із заявлених номінацій, стали вести мову не лише про переглянуті вистави, а про фестиваль, як такий, про складність режисури як професії, про її нинішній недосить втішний ( м»яко кажучи) стан в Україні (і не лише в ній) та про «больові» точки театрального процесу…

....Фестиваль: вистава сьома… Журі відзначило високий рівень вистави Рівненського академічного драматичного театру «Калігула»А.Камю у постановці Сергія Павлюка, який є лауреатом «Тернопільських театральних вечорів. Дебют» у 2007 р.

У номінації «За кращу чоловічу роль» журі нагородило засл.арт.України Андрія Куделю за заголовну роль у виставі «Калігула» А.Камю Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру;

За кращу чоловічу роль другого плану журі нагородило Станіслава Лозовського за роль Гелікона у виставі «Калігула»А.Камю Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театр;

У номінації «За пластичне вирішення вистави» журі відзначило Владу Бєлозоренко за виставу «Калігула» Рівненського обласного академічного українського музично-драматичного театру.

Перший варіант п’єси «Калігула» була написаний у 1939 році. Молодий актор аматорського театру при студії «Радіо Алжиру», А. Камю створює її незадовго до початку Другої світової війни і відводить у ній головну роль собі…
«Калігула» - це історія про римського імператора, що увійшов в історію як найжорстокіший і найбожевільніший у своїх вчинках. За чотири роки правління, як свідчить біограф, він впав у «кесареве безумство» і вимагав, щоб йому поклонялись як богові. Калігула був покараний підлеглими. Під час третього замаху трибунів імператора було вбито.
У п’єсі А. Камю Калігула, вражений смертю своєї сестри і коханої Друзілли, повстає проти долі і вирішує встановити у імперії «царство повної свободи». На своєму шляху він не жаліє нікого, відкидаючи усі людські почуття і пробуджуючи в оточуючих страх і ненависть.
Користуючись постаттю Калігули, А.Камю доводить, що неможливо зруйнувати усе, не зруйнувавши себе.Зрештою, як казав Жозеф де Местр, кожен народ має таких правителів, на яких заслуговує.
Про «Калігулу» Сергія Павлюка в постановці Рівненського академічного українського музично-драматичного театру писали багато і захоплено. В минулому році спектакль було визнано кращим на VIII-му Міжнародному фестивалі «Класика сьогодні» в Дніпродзержинську.
Правда, без усвідомлення, що це театр абсурду і без читання «Калігули» Альбера Камю глядачеві важко вписатися в рамки розуміння, тим більше що спектакль йде 165 хвилин (!) з антрактом. Але навіть за візуальним сприйняттям він тернопільській публіці сподобався – овації переповнювали зал на поклонах. А акторові, що зіграв головну роль, Заслуженому артисту України Андрію Куделі публіка вже заздалегідь віддала свої серця і своєрідний приз глядацьких симпатій. Так бурхливо ще нікого на фестивалі не приймали. Він зумів показати і трагічність, і комізм, а головне – абсурд тиранії, до того ж найпривабливішим чином. І ще те, що римський імператор Калігула, що увійшов до історії як найжорстокіший і найбезрозсудніший, – лише один з суб'єктів в історії людства, що побачило за своє життя немало подібних «героїв». Адже свою «абсурдну» п'єсу Камю вперше написав в січні 1939-го, а чистовий варіант завершив у 45-му році, після подій Другої світової.

... Цей світ такий, як він є, нестерпний. Отже, мені потрібний місяць, або щастя, або безсмертя – що завгодно, нехай навіть безумство – але не від миру сього, – говорить Калігула зі сцени і творить беззаконня. Кілограми газетної макулатури летять в повітря. Чорний пес (справжній!) гавкає на патриціїв. Відрубані голови котяться з гільйотини.
Басейни з водою, що приймають то купаючих, то жертв. Двоярусне ліжко в очікуванні оргій, римська лазня з полицями і віниками. Ходулі,ланцюги, сходи, лампи, червоне полотнище, відра,що гримлять, дублянка, що переходить з рук в руки, танець маленьких лебедів в газетній пачці і ще купа всіляких різних деталей, над якими глядач ще довго думатиме: чому? І, можливо, знайде відповідь – для себе. Оскільки сам зміст «екзістенції» за визначенням – індивідуально і неповторно, та означає переживання окремо взятого індивіда, не схожого ні на кого
А ось естетику дійства і дивну пластику хореографії (Калігула тут ще і танцює!), думаю, сприйняв навіть не досвідчений в екзистенціалізмі глядач. З точки зору математики це відчувалося по кількості криків «браво!» в кінці спектаклю, де навіть вихід на поклон акторів був оригінальний.

Актор — творець. Відтворювати замисел поета чи драматурга, на думку Леся Курбаса, абсурдно. Актор має творити з тексту ролі свій власний оригінальний сюжет: «Те, що актор творить, є цілковитим його оригінальним твором. Всякий бачить своїми очима, всякий бачить інакше…». Він проти т. з. акторів-професіоналів, які твердо знають, що і як треба грати. Ще з часів «Молодого театру» Курбас надає перевагу свіжим, відкритим, оригінальним, не затиснутим у комплекс традиції акторам: «Т.з. актор-професіонал в більшості рутина, нахабна, зарозуміла, сліпа,недалека, не творча людина. Копія копії. Сосуд традицій.Перекривлене вухо, що прислухається тривожно і жадібно до оплесків. Маленька душа, хвора на рецензії»

Повна версія публікації

http://nevolov.com.ua, грудень, 2012 року мм. Тернопіль-Київ