Рок-опера «Біла ворона» відродилась у Рівному: вперше у живому звучанні оркестру
19.12.15
Рок-опера «Біла ворона» відродилась у Рівному: вперше у живому звучанні оркестру
Непересічна подія для театрального світу відбулася 11 грудня у Рівному. На сцені Рівненського музично-драматичного театру народилася нова версія легендарної української рок-опери «Біла ворона» - вперше у живому виконанні оркестру. На прем’єру завітав і сам «батько» рок-опери - композитор Геннадій Татарченко, який наприкінці 80-х написав музику для першої українського твору у цьому жанрі. Напередодні прем’єри разом із творцями рівненської постановки – режисером Максимом Голенком та балетмейстером Максимом Булгаковим митці ділилися враженнями від роботи, власним баченням задуму вистави, очікуваннями та сподіваннями.

Говорячи про сьогоднішню постановку «Білої ворони», неможливо не згадати історію самого твору. На початку 80-х років поет Юрій Рибчинський написав поему, в центрі якої постала визначна в історії людства постать легендарної дівчини-воїтельки Жанни д’Арк. Її історія загальновідома, а ім’я стало символом жаги до Свободи і самопожертви в ім’я любові до Батьківщини. Ще до народження Жанни існувала легенда, яку на початку Сторічної війни озвучив чаклун Мерлін. Він пророкував, що пройде декілька десятків років і Францію погубить розпусна жінка, а врятує — непорочна діва. Нею виявилася проста селянська дівчина Жанна д’Арк, яка стверджувала, що мала видіння від Бога, у котрих їй було доручено врятувати свою країну від англійського панування. Орлеанська Діва очолила поневолений французький народ у визвольній боротьбі, а після кількох років перемог зведений нею на трон король Франції Карл VII зрадив її і віддав на поталу ворогам. 30 травня 1431 року Жанна була спалена на вогнищі в Руані «за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу».

Ідея створити рок-оперу не одразу увінчалась успіхом. Кілька музичних пропозицій було відхилено автором Юрієм Рибчинським, який свого часу влаштував своєрідний кастинг на кращу музику для рок-опери. Але згодом вловити суть задуму вдалося композитору Геннадію Татарченку, який на той час працював із багатьма зірками  – так народилася перша українська рок-опера, а потім і естрадні шлягери у виконанні популярних співаків того часу Валерія Леонтьєва, Тамари Гвердцителі, Олександра Малініна, Миколи Караченцова, Віталія Білоножко та інших. Пісні стали настільки популярними, що було записано платівку «Біла ворона». Успіх рок-опери прийшовся якраз на часи розвалу Радянського Союзу, і платівка  тоді багатьма заслуховувалася до дір. І ось майже через 25 років два Максима, закохані в неї з дитинства, змогли дати нове драматургічне життя призабутим хітам.

Взагалі рок-опера «Біла ворона» ставилася три рази – на сцені Полтавського театру, в Криму та на сцені Театру ім. Івана Франка, де після прем’єри у 1991 році постановка Сергія Данченка із безперестанними аншлагами йшла впродовж 11 років та мала успіх у Німеччині, Польщі, Австрії. Після подій Помаранчевої революції у 2005 році вистава була відновлена на сцені театру Російської драми ім. Л. Українки у новому епічному звучанні та не без політичного підтексту.

Але жодного разу рок-опера не звучала у живому виконанні оркестру. І лише весною 2015 року за цю задачу наважився взятися колектив Рівненського обласного музично-драматичного театру. Заслужений артист України, головний диригент театру Зіновій Крет написав партитуру для оркестру, а в якості режисера-постановника та хореографа було запрошено столичних гостей Максима Голенка та Максима Булгакова, які радо відгукнулися взяти участь у цій епохальній події.

- У мене була ідея зняти «Білу ворону» на телебаченні, - розповідає Геннадій Татарченко, - але, ясна річ, знайти таких божевільних, які візьмуться за це, я майже не сподівався. Проте несподівано знайшлися інші «божевільні» - у Рівному Володимир Петрів і його трупа, які вирішили зробити свою версію нашої рок-опери. І, до речі, вони зробили мені дуже джентльменський подарунок - заздалегідь не робили ніяких анонсів, тому я дуже заінтригований і в очікуванні чогось надзвичайного. Але скажу одразу - всі мої теми та проекти, пов’язані із назвами тварин чи птахів – усі щасливі і успішні, - запевнив композитор.    

Сьогодні рок-опера - музично-драматичний жанр, основою якого є рок-музика, а коріння пов'язане з мюзиклом, - вже не є настільки революційним і несподіваним, як він сприймався на початку 90-х років ХХ сторіччя. Жанр досить адаптований, проте, на думку Геннадія Татарченка, на нього досі існує дефіцит, адже якісних рок-мюзиклів в Україні не так вже і багато, тим більше із хорошим балетом, оркестром. Актуальність проекту полягає і в тому, що сьогодні ніхто не забороняє вільно трактувати будь-яку класичну тему, і це надає ще більшої привабливості рок-опері про Жанну Д’Арк.

Разом із тим композитор підкреслив, що спільно із Юрієм Рибчинським свого часу вони писали твір про класичні події в історії людства – війну, мир, прагнення до свободи, патріотизм, любов, зраду в усіх її іпостасях. І сьогодні ситуація в нашій країні мало чим відрізняється від того, що було 500-600 років тому. Людство так само бере в руки каміння і висловлює своє незадоволення, так само перед нами стоїть багато питань, так само актуальною є тема миру. Вічним залишається і символ білої ворони - особистості, яка вирізняється поведінкою чи системою цінностей. Це уособлення інакшості, обраності, що часто межує зі стражданням, нерозумінням, і водночас символ певної чистоти і беззахисності. Тобто середовище, в якому живуть люди, само по собі передбачає існування цього символу. Зрештою цей твір  –  про нас самих, а це і є класика, - зазначив Геннадій Татарченко. 

  

Художній керівник та директор Рівненського облмуздрамтеатру Володимир Петрів в свою чергу зізнався, що ідея поставити «Білу ворону» давно бродила у них за лаштунками. Але тільки зараз нарешті збіглися думки, зійшлися бажання і склалися всі пазли для цього проекту:

- Зіновій Крет давно говорив мені про «Білу ворону» і неодноразово пропонував деякі окремі  номери з рок-опери. А коли запропонували Максиму Голенко бути режисером і дізналися, що він виношував цю мрію майже 15 років, то однозначно вирішили, що можемо дозволити собі цей матеріал. Балетмейстер Максим Булгаков, як виявилося, теж був у захваті від ідеї, тому всі працювали на одному диханні, і сподіваюсь, у нас вийшов дуже якісний продукт, який матиме резонанс і буде достойний навіть міжнародних фестивалів.

Сам режисер-постановник Максим Голенко запевняє, що йому надзвичайно легко працювалось на рівненській сцені і виставу було підготовлено дуже швидко – десь за півтора місяці. А передовсім тому, що ще до його приїзду було зроблено величезний обсяг роботи, зокрема відпрацьована вся музична частина.

- Протягом 4 місяців Зиновій Миколайович зробив колосальну частину роботу. Мені залишалося тільки приїхати і фантазувати, - розповідає режисер. – Звичайно, я давно знав, чого хочу, але на місці все виявилося ще краще і цікавіше. Побачивши великий театр, простір, можливості сцени та акторів, балет, оркестр, круг на чотирьох швидкостях, я загорівся ще більше. А завдяки прекрасному балетмейстеру та надзвичайно ініціативним акторам дуже швидко все придумувалось і одразу «закидалося» на сцену.

    

Балетмейстер вистави Максим Булгаков також відзначив чуйність та творчу активність акторів, адже протягом всього процесу підготовки на сцені не було жодного пісного чи незацікавленого обличчя. І на його думку, це є дуже цінною якістю трупи, за що він вдячний і керівнику і колективу театру.  

Треба зауважити, що жанр рок-опери є абсолютно новим для акторів Рівненського драмтеатру. Подібно до класичної опери, рок-опері притаманні різні номери - арія, монолог, хор, розмовні діалоги, танцювальні епізоди зі специфічною пластикою, найрізноманітніші прийоми звукового оформлення та світлові ефекти. А манера виконання наслідує різні види рок-музики та жанрові елементи — від фольклору і бароко до джазу і авангарду.

    

Втім, артисти справилися із новим завданням на відмінно. І щодо вокальних партій, то у тих, хто вже встиг побачити виставу, викликало чимале подивування те, наскільки співучими виявилися актори нашого драмтеатру. І це при тому, що у колективі немає жодного артиста-вокаліста, проте чимало потужних творчих особистостей із багатогранним потенціалом і бажанням зростати у професійному плані.

- Ноти із артистами вчив наш концертмейстер Валерій Кравчук. Ми не наймали спеціально вчителя з вокалу і не претендуємо на видатні голоси, бо це все-таки вистава не в оперному театрі, а в драматичному. І якщо хтось якусь нотку не виспіває, то він своє дограє, - зазначив Володимир Петрів. – А загалом у нас всі дуже творчі і ніхто не відмовляється співати, танцювати чи показати щось іще. Наприклад, Станіслав Лозовський у нас танцює, грає на гітарі, на ударних, фортепіано, танцює степ, займається верховою їздою.... а ще хоче освоїти скрипку. І ми із задоволенням стараємося залучати всі таланти наших артистів.

  

Не можна було не помітити у рівненській виставі і цікавого обігрування теми Майдану та війни на Сході України. Проте – дуже дозовано і делікатно.

- Я намагався дуже коректно поводитися із цим матеріалом, тому що тут є ризик зробити продукт кон’юнктурним, - зізнався Максим Голенко. - Деяких речей, звичайно, торкався, асоціації виникають, але дуже обережно, щоб не набити оскомину глядачу.

- Класика живе поза часом і якимись територіальними межами, отже ця вистава - про всіх нас, про те, що історія повторюється із сторіччя в сторіччя, а ми не можемо зробити правильний вибір. І не варто прив’язувати її до політичних подій – дивіться просто про себе – така була основна задача і музикального твору, і нашої вистави, - додав Максим Булгаков.

Відтак традиційний сюжет про відчайдушну Орлеанську Діву, яка заради чистих помислів і світлої мети пішла проти сильних світу цього, на сцені рівненського драмтеатру постає у яскравій обгортці сучасного рок-мюзиклу із натяком на уроки історії, яких людство не хоче вчити. Надзвичайно потужною тут є лірична лінія, про юну незайману дівчину, яка прагнула кохання і бути щасливою у родинному житті, але обрала інший шлях – провідника свого народу. Відмовившись від коханого, вона зрештою втратила все і навіть заплатила за цей вибір життям, але не зрадила своїм переконанням. Патріотична лінія є не менш сильною, проте батальні сцени, криваві битви і моторошні картини безпросвітного середньовіччі тут заміняють оригінальні номери в авангардному звучанні.

  

Образ «білої ворони» підсилюють спекуляції навколо легенди про Діву, безіменний натовп, який легко скеровують в своїх цілях підступні можновладці та їхні лакеї, образ нікчемного та боягузливого короля-блазня. Згідно із режисерським задумом важлива роль відводиться і епатажному образу Сторічної війни, а також постійній присутності представника темних сил, який ніби диригує над всіма подіями. Тема продажності і зради найсвятішого обігрується в різні способи, тому з’являється сцена аукціону, цвинтар із покійниками та грошима, проститутка, яка пропонує Жанні продати своє ім’я за можливість жити…

Зрештою чимало режисерських знахідок зробили виставу унікальною і надзвичайно колоритною, із неочікуваними поворотами, в ритмі яскравого шоу. Втім, сильна драматургія, щира поезія Юрія Рибчинського та хвилюючі вокальні номери справляють на глядача не менше враження. Тому, після успіху у Рівному, колектив театру сподівається, що виставу чекає не менш тріумфальна хода Україною та за її межі. Тим більше, зауважив Володимир Петрів, якщо наша Жанна закликає йти на Париж, чому б не піти? Віримо, для такої постановки - все можливо.

golosno.com.ua, Ангеліна НЕПОМНЯЩА

переглядів: 12890

Коментарі



Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку