На фестиваль у Черкаський академічний музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка окрім Рівненського облмуздрамтеатру були запрошені ще два регіональні театри (Мистецька майстерня «Драбина», Львівський драматичний театр імені Лесі Українки), а також  провідні столичні театри (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра та Театр російської драми імені Лесі Українки).

А відкривали фестиваль 22 травня господарі. Колектив Черкаського облмуздрамтеатру представив виставу “Великий льох” за однойменною поемою Тараса Шевченка. І це не випадково, адже традиційно “Сцена людства” йде у Шевченкові дні, а її початок цього року збігся із днем річниці перепоховання Кобзаря в Каневі на Чернечій горі. Автор постановки добре відомий рівнянам за виставами "Берестечко" та "Ревізор" Олександр Дзекун.

Наступного дня, 23 травня, черкащани зробили колегам з Рівного неоціненний подарунок. Директор театру у Черкасах Володимир Осипов повіз рівнян у резиденцію Богдана Хмельницького у Чигирині.

Вказівник спокусливо запрошує вирушити назустріч історії. Годі встояти - ноги самі несуть побачити й дізнатись більше.

Під час екскурсії місцевим Національним історико-культурним заповідником  наш колектив побував у музеї Богдана Хмельницького. Там зберігається унікальна археологічна колекція речей XVII століття, козацька зброя та спорядження, нумізматика, твори українського мистецтва на козацьку тематику.

А ось нарешті у Чигирині зустрілись два Богдани - Хмельницький на портреті та сценічний рівненський в особі Володимира Петріва, виконавця ролі гетьмана у виставі "Берестечко".

У музеї стільки усього, що й годі розглянути. Чоловіків, звичайно, понад усе зацікавила зброя.

У музеї кожна річ промовляє. Зарубки ось на цьому топірці розповідають скільком нещасним він приніс... смерть.

Пощастило нам побачити й реконструйований будинок гетьмана та військову канцелярію.

З Чигирина, подолавши автобусом 14 кілометрів, дістаємось до Суботова, родинного маєтку творця Української козацької держави.

Тут Хмельницький мешкав та приймав гостей. Дотепер прекрасно збереглась збудована легендарним гетьманом Іллінська церква.

Богдан планував, що вона стане не лише родинною молебницею, а й його усипальницею. Задуму Богдана не судилося стати реальністю - місце його поховання невідоме - тіло викрали... Нині храм діючий, а його зображення прикрашає п'ятигривневу купюру.

За Іллінською церквою простягнулося невеличке плато, відгороджене від світу з двох боків стрімкими кручами. На цьому природному укріпленні в давнину стояв замок Хмельницьких. На місці колишньої огорожі з частоколу - реконструйована, щоправда, нижча від оригіналу.

Є тут й ворота, від погляду на котрі мурашки біжать по шкірі. Це ж на цьому місці син Хмельницького Тиміш повісив зрадливу Гелену.

Залишки однієї з башт замку Хмельницького дбайливо  заховані від дощів та негод у критому павільйоні.

У Суботові, як і в кожному порядному прадавньому селі є свої легенди. Одна з них пов'язана з криницею, що була втрачена під шаром землі, а згодом віднайдена і відновлена. Кажуть, що, якщо тривалий час пити з неї воду, у жінок збільшуються шанси народити близнят. Вирішуємо скуштувати цілющої водиці. Наш машиніст сцени Юрій вже витягує для нас повне відерце.

Перлинкою Суботова є двохсотлітня хатинка-мазанка.

Їй можна не лише в "очі" зазирнути,

а й потрапити в середину. Щоправда на відвідувачів чекає сюрприз. Заради збереження тепла, хатинку будували невисоко. Та й час "втоптав" її у землю. Отож, на вході-виході доведеться схилитись.

В хатині зберігається чимало предметів повсякденного вжитку минулих поколінь. Її підлогу встеляють свіжим сіном, від чого повітря повниться неймовірними пахощами. На порозі хатини  -  підкова, екскурсовод каже, на щастя.

Перед від'їздом встигаємо зазирнути до сувенірної крамнички. Усе тут "пахне" Україною: і товар, і продавець. Аж раптом помічаємо котика, який чомусь благає нас російською...

Налаштовані ми миролюбиво, як усі справжні українці. Тому даємо котику шанс до наступного разу навчитись рідної-солов'їної і купуємо дещо на згадку.

Зброю перед придбанням випробовуємо на міцність

І знову в дорогу. На нас чекає 1100-річний дуб Максима Залізняка. Дерево вражає своєю могутністю. Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Його стовбур в обхваті має 9 метрів, висота — 24 метри. Стовбур шість раз вражали громовиці. Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко,  Максим Залізняк,   Тарас Шевченко. Відпочиваємо і ми.

Щоб доповнити ефект від відвідування козацької сторони, частуємось істинно козацькими стравами  - юшкою з галушками, кулішем та вареничками.

За отриманий кулінарний шок та надзвичайну мандрівку щиро дякуємо господарям фестивалю.

Надвечір повертаємось у місто, щоб переглянути комедію "Дами і гусари" Національного театру ім. І.Франка.

Отримуємо приємні враження від легкої, веселої, яскравої вистави і вирушаємоу ролі глядачів на зустріч з акторами-франківцями.

Дякуємо за постановку та готуємось - завтра нас чекає така ж приємна творча процедура.
Зранку на календарі - 24 травня, в афіші фестивалю - "Каліка з острова Інішмаан". Отже, наш день настав.

Йдемо у театр облаштовувати сцену. Цього разу на фестивалі маємо неоціненний блат.  Адже у Черкасах головним художником театру працює Сергій Ридванецький - співтворець нашої вистави.

Він допомагає нам підлаштувати декорації до чужої сцени. Разом шукаємо шляхи вирішення сценічних несподіванок.

Коли декорація і реквізит в порядку, робимо коротеньку технічу репетицію: пробуємо сцену, звук, світло і даємо собі трошки часу відпочити перед вечірнім показом. Вже увечері відчуваємо легке хвилювання, як сприйме виставу глядач. Адже колектив Рівненського облмуздрамтеатру у Черкасах вперше. А до новачків завжди ставляться з обережністю.

Починається вистава і ми відчуваємо  - зал наш! Кожна сцена закінчується оплесками, а на поклоні лунають вигуки  "Браво!" та "Приїжджайте ще!". Хіба можна віднайти кращу і дорогоціннішу оцінку роботи творців вистави?

Після показу спілкуємось з глядачами. Радіємо - нас зі сцени почули і зрозуміли!

Ігор Ніколаєв у Черкасах перевтілився в каліку

"Калека с острова Инишмаан" взорвал "Сцену людства"

25-го покидаємо гостинні Черкаси. Дорогою додому вирішуємо зробити своїм українським душам ще один дарунок - їдемо у Канів на могилу Великого Кобзаря. Відвідання Шевченківського національного заповідника розпочинаємо з Національного музею  Тараса Шевченка. У 2010 році за правління Януковича споруда пережила зовнішню та внутрішню реконструкцію. Недоречні інновації викликали хвилю обурення серед працівників музею та й простих українців. Це при тому, що на "засклення-мармурування" було витрачено  20 млн. грн. Зі зміною влади в Україні було оголошено про чергову реконстркцію, покликану виправити помилки попередньої.

Співчуваємо господарям музею та прямуємо екскурсією вивчати Шевченковий спадок.

Разом з новим-старим генеральним директором Шевченківського Національного заповідника Мар'яном  Піняком йдемо на Чернечу гору, молимось та вклоняємось могилі Шевченка.

Переконуємось - заповіту Тараса дотримано. З підніжжя могили відкривається прекрасний краєвид - Дніпро і кручі.

Ось так прекрасно і благословенно закінчилась мандрівка колективу Рівненського облмуздрамтеару на фестиваль у Черкасах.

УКЛІННО ДЯКУЄМО директору Черкаського академічного музично-драматичного театру Володимиру Осипову та усьому колективу театру за гостинність і прекрасні враження!

А вам, любі наші рівняни, дякуємо за підтримку, яку ми відчуваємо скільки кілометрів нас би не розділяло!