Люди. Тіла. Метаморфози.
Люди. Тіла. Метаморфози.
Юрій Паскар
пластична драма абсурду
Тривалість: 1 год 25 хв

Премє'єра - 24 грудня 2020 року

«Люди. Тіла. Метаморфози» - безперервний рух енергії, який, набуваючи різних форм, окреслює життєвий простір ЛЮДИНИ, знаходить ЇЇ поміж ТІЛ буденності, досліджує ЇЇ кроки в цьому світі. Це відкритий проект, що набуває завершеності у акті співтворчості з глядачем.


Автор ідеї, режисер-постановник - Юрій Паскар
Балетмейстер-постановник - Олександр Віюк
Художник-постановник - Анна Пілюгіна
Музично-шумове рішення - заслужений артист України Станіслав Лозовський, Андрій Вавринчук
Художник по світлу - Микола Андреюк
Звукорежисер - Андрій Вавринчук
Помічники режисера - Галина Шарко, Олександр Лоєвський

У виставі діють артисти балету

Ольга Головач
Павло Гринюк 
Марина Єфімчук
Ігор Маркевич
Наталка Маткова
Дмитро Москалик
Олена Остапюк
Надія Полідвор
Маргарита Самофал
Ярослав Чевелюк

Коментарі

04.01.2021 00:40 Оксана Пархомець пише:
Цю виставу проживала наче зі сцени. Вдивлялася в артистів, співпереживала, дихала з ними в такт. Стільки символізму в звичайних стільцях, які залежно від взаємодії з ними повністю трансформують образи в нашій уяві. А музика, то наче якийсь транс... тік-так.. Пластика танцівників, їхні емоції, переходи з різних станів, світлові акценти, - все дуже влучно поєдналося в чудовій пластичній драмі абсурду Люди Тіла Метаморфози режисера Юрій Паскар .
Дякую Вам та всім хто працював над цією роботою! Все вдалося!
Художник-постановник - Анна Пілюгіна
Композитор - Станіслав Лозовський
Балетмейстер - Олександр Віюк
Всім рекомендую відвідати, це дуже цікава історія без слів, але з глибоким змістом.

10.01.2021 13:34 Олена пише:
Я щиро вітаю команду творців вистави “Люди. Тіла. Метаморфози”. Несподівана, абсолютно самодостатня, стилістично витримана, я б навіть сказала, стримана, водночас наповнена глибинними смислами. Жодного слова – тільки рух, як засіб. І стільці. Різні за розміром, як і наші досягнення, сподівання, амбіції, втрати і мрії. Наші власні. Тому і не потрібно у виставі прискіпливо шукати, що туди заклав режисер, бо це лише наші рефлексії. Прожите, прочитане, побачене і переосмислене нами. Від особистих життєвих подій до катастроф, політики та воєн.
Вистава наповнена символами, при цьому в ній немає візуальних кліше. Багато нестандартних і цікавих пластичних рішень, мізансцен. Поліфонія, багатошаровість, ритм. Ми спостерігаємо за виконавцями в ситуативних структурах, котрі резонують у кожному з нас індивідуально залежно від наших особистісних якостей. Причому навіть коли погляд вихоплює не центр композиції, а ковзає поряд з ним – ще цікавіше, бо створюється ефект присутності та занурення в дію.
Сподобалась органіка, з котрою артисти балансують між рухом-дією і рухом-танцем. Балетмейстеру вдалося знайти спосіб вплести одне в одне, «зшити» це акуратно і природньо. А тому, на мій суб’єктивний погляд, хореографії могло бути більше) Бо, власне, сучасний танець, зруйнувавши канони, і виник як відповідь на потребу говорити про духовне, наповнюючи форму змістом, що по суті і притаманне пластичному театру. Впевнена, що виконавці цілком готові до такого синтезу. І тут на думку спадає творчість Піни Бауш, Іржи Кіліана, Охада Нахаріна, з котрою безумовно нам усім варто познайомитись, щоб бути «в матеріалі». Надивленість - новий термін сучасності. А вона повинна бути осмисленною.
Крім того, не погоджуюсь, коли чую, що це «експеримент». Багато прийомів тут зрілі і майстерні. А те, що вистава такого жанру в нашому театрі створена вперше, то це лише прекрасна можливість започаткувати тенденцію рухатися в цьому напрямку. Відповідно це чудовий стимул артистам балету розвиватись, пробувати різні виконавські техніки, форми, напрямки, здобувати новий досвід.
Очевидно, що одного перегляду недостатньо, щоб зчитати весь зміст. А це значить, що є потреба прийти знову і переглянути. Тому виставі бажаю жити!
Дякую усім причетним! Режисеру, балетмейстеру, артистам, художнику. Тим, хто працював з музикою та світлом. Дирекції за творчу сміливість, і за те, що така подія відбулася саме в нашому Рівненському театрі.
20.01.2021 22:10 Наталія Лушнікова пише:
Christmas Eve мрії - це нарешті потрапити в театр, та ще й на прем'єру, та ще й балету від Юрія Паскара.
Не можу не поділитися емоціями.
Відверто кажучи, мало уявляла собі балет/пластичну драму в обмеженому просторі малої сцени. Але немає нічого неможливого. навпаки, компактність цього простору при лаконічній та багатофункціональній сценографії дозволила бачити роботу в ньому всіх задіяних артистів балету.
Архетип стільця, реплікований в той і інший бік від звичних розмірів, став символом і місця в житті, і етапів/сходинок в ньому, з яких можна впасти, або повернути назад, або тебе банально зіштовхнуть доброзичливці)
Сама композиція архітектурно виразна, не відпускали алюзії з функціоналізмом Баугаузу і тріадичним балетом Оскара Шлеммера, і сценографією авангарду, і неоекспресивною кінокласикою Фріца Ланга в "Метрополісі"
Вітаю з прем'єрою увесь творчий колектив і дякую за це відкриття!
21.01.2021 07:46 Ігор Наумчук пише:
Було круто! "Людина-парадокси і метаморфози! Драма місця і сутності"! Вразила шляхетність пластики та неймовірна виразність акторів! Та й усвідомлення ,того що переді мною актори, з'явилося лиш тоді коли оплески глядачів відокремили їх від сутності яку вони творили, формували, змінювали, у якій жили й трансформувалися самі! Браво! Дякую!
25.01.2021 12:28 Марія Наумчук пише:
Дякуємо ВСІМ причетним до цієї події! Оскільки це справді була Подія, яка вражає, надихає, будить свідомість, емоції та уяву!
11.03.2021 17:00 Ольга Макієвська пише:
Мистецтво, незалежно театр це чи живопис, література чи кіно...дуже, дуже суб'єктивна річ, але завжди має вектор - воно призначене тому, хто його розуміє.
А от час не є лінійною величиною. В одну ту саму мить кожний живе, рухається, сприймає світ за власною схемою....у нас різні реалії, різні рівні буття. У когось політ, у когось сила кулаку, у когось повсякденна "тяжка праця"... Інколи нас намагаються вирівняти під лінійку, і саме так ми маємо рухатись, нам нав'язують реалії, з якими ми "маємо" погодитись, нам пропонують підійматися " вгору по сходах провідною вниз"...і ми намагаємось балансувати між тим, що "повинні робити" і тим, що хочемо.
Це я про пластичну виставу "Люди, тіла, метаморфози..." (режисер Ю.Паскар)
Подивилась вдруге:) От вона про час, про те, що ми робимо в той його відрізок, який нам наданий у розпорядження...
"Мистецтво - це слово, в якому знаходить своє відображення поняття ЯКІСТЬ СПІЛКУВІННЯ"
Фраза мого улюбленого філософа. А спілкування -це двосторонній рух. Так ось, вистава була спілкуванням з глядачем. І судячи з обличь акторів і аплодисментів глядачів, обидві сторони отримали задоволення. Була присутня та сама ЯКІСТЬ. І чому окремо пораділа, так це тому, що наша балетна трупа готова давати такі вистави.!
Молодці.! Далі буде?


Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку