У невеличкому напівтемному залі панувала затишна атмосфера. Практично всі місця були зайняті, порожні лише кілька. За мить перед глядачами розгорнулася сімейна драма. Зважаючи на те, що актори грали практично на відстані витягнутої руки, виникало відчуття, що глядачі у залі стали частиною дійства. Слова, рухи, жести звучали так чітко й сильно, спрямовані не стільки до партнерів по сцені, скільки до тебе, глядача. Актори грали дуже переконливо. Було зрозуміло, що вони справді достукувалися до сердець глядачів. Адже час від часу чути було, як у залі схлипують, витираючи хустинкою очі, пройнявшись всім, що відбувається на малій сцені.
Вистава ”Останній строк” нелегка для сприйняття. Незважаючи на комедійні моменти, це трагедія. Трагедія людського життя, розуміння, підтримки і допомоги. Бо, на жаль, люди не завжди здатні на це у критичні моменти, прикриваючись ширмою зайнятості, роботи, браку часу. “Останній строк” — це розповідь про останні дні матері п’ятьох дітей, яка померла самотньою. До речі, за задумом режисера цю роль Старуні (матері) зіграла молода актриса Ніна Годунок. Очевидно, щоб показати, що матері завжди залишаються молодими в душі. Її діти (актори Ольга Лозовська, Алла Луценко, Володимир Сніжний, Віктор Янчук) у цей момент не змогли зрозуміти найважливішого. На жаль, сьогодні ця історія стала не просто основою для вистави, а правдою, реальністю для багатьох батьків. Проте хочеться сподіватися, що сльози, які “Останній строк” викликав у молоді, не забудуться після того, як були зачинені двері театру.